Матуся час від часу приводила нових «мужів» Оленка памятала трьох. Та всі вони якось не прижилися, пішли. Мати плакала, обіймала її, казала: «Нічого, буде й на нашій вулиці свято». І йшла на роботу.
Останній чоловік протримався дві неділі, але коли мати перестала купувати йому горілку, занудьгував, а потім теж пішов, прихопивши з маминої скриньки її сережки. Мати тоді не стала писати заяву. Сказала, що сама у всьому винувата.
Після цього на пять років настала тиша. Олена вже зраділа, подумала, що вони з матірю житимуть спокійно, але не тут-то було. Коли Олені виповнилося пятнадцять, мати закохалася. Розповідала Олені, який він хороший, чудовий, як любить її.
Олена навіть раділа, що мати, нарешті, знайшла своє щастя. Коли мама вперве привела Тараса додому, Олені він теж сподобався. Чоловік на вигляд був років сорока. Одежа чиста, гарна. За столом випив лише одну чарку. Розмовляли про різне. Тарас навіть жартував, досить дотепно. Олена пішла спати раніше, залишила їх на кухні. Думала, що вранці зустріне Тараса на кухні. Та через годину почула, як гупнули двері. Значить, пішов.
Вранці мати знову ним захоплювалася. Казала, що працює в управі, такий порядний, про репутацію мати дбає. Запевнив, що можна було б переїхати до нього після весілля, але рік тут поживуть, поки Олена школу закінчить. А поки що роблять у нього ремонт.
Олена слухала й навіть милувалася матірю. Вона наче помолодшала. Їй було тридцять шість, і останнім часом вона вже не доглядала за собою. Звикла до думки, що залишиться сама.
Тарас з матірю розписалися якраз перед початком навчального року. Олена вчилася, готувалася до іспитів. Тарас цікавився, чи не треба допомогти. Олена дякувала, казала, що впорається, і Тарас ішов у свою кімнату. Взагалі, він виявився дуже тактовним. Завжди стукав, якщо щось було потрібно.
Можна сказати, вони подружилися. Олена вже не так його соромилася, за вечерею ділилася переживаннями через навчання. Тарас завжди з щирим інтересом розпитував подробиці шкільного життя.
А мати просто розквітла. Тарас її пестив. Незабаром у неї на вухах зявилися нові сережки, а потім і ланцюжок.
Рік пролетів непомітно. Вони закінчили ремонт і збиралися переїжджати. Тарас питав Олену, чи не поїде вона з ними? Місця вистачить. Але Олена закінчила школу, вважала себе дорослою й хотіла самостійності. Звичайно, грошей у неї ще не було, але Тарас запевнив, що це не проблема. Вирішили, що Олена вступить у місцевий технікум. А потім він влаштує її на гарну роботу.
Перед самим відїздом Тарас сказав Олені:
Ти до нас у гості заходь частіше, і ми теж приходитимемо: то мати, то я. Якщо щось потрібно, не соромся, питай. Ми ж рідні.
Мама з Тарасом подарували їй на закінчення школи гарний кулон на ланцюжку. Дівчині він так подобОлена вдячно посміхнулася, обережно торкаючись подарунка, перед тим як вони разом із Тарасом і матірю вирушили до нового дому, де їх чекало справжнє родинне щастя.