Та тому, що не лізь до молодої дівчини! вибухнув Валерко.
Що-о-о?
Та ви ж Олесі всю голову заплутали! Думаєте, не помітно, що вона для вас зовсім не вітчимова дочка?
Петро не втримався одною рукою вхопив хлопця за грудки, другою заніс, щоб як слід йому вдарити.
Петрусю!!! зупинив його переляканий голос Олесі. Він відпустив суперника.
Петро одружився з Оленою, коли її доньці, Олесі, було десять років. Дівчинка добре памятала свого рідного батька, який загинув за два роки до того, і спочатку до нового чоловіка матері ставилася насторожено. Але Петро знайшов із нею спільну мову.
Батьком Олеся його не називала, але «Петрусю» з її вуст звучало так тепло і рідно, що ні в кого не залишалося сумнівів: вони близькі люди.
І саме завдяки Олесі їм вдалося зберегти сімю, коли через шість років після весілля чорти підвели (інакше не скажеш!) Петра зрадити дружині на корпоративі з колегою Іриною.
Він просто перебрав тоді, захопився загальним веселощами та успішно виконаною роботою
Потім він мало що памятав, але Олені хтось про це доніс.
Скандал, звісно, був грандіозний. Петро благав про прощення. Дружина слухати його не хотіла і погрожувала розлученням.
Вони зясовували стосунки, поки Олеся була в школі, але добра, чутлива дівчина все одно помітила, що щось не так, і дуже засмутилась.
Лише заради Олесі я тебе пробачаю, промовила тоді крізь зуби Олена. Але це перший і останній раз.
Наступного тільки розлучення.
Він і сам проклинав себе тисячу разів, виправдовував провину, проводячи ще більше часу з родиною, і з полегшенням помітив, що очі вітчимівни з часом знову засяяли.
Але дівчина виросла, і в 18 років привела додому хлопця знайомити з батьками.
Валерко Петрові не сподобався з першого погляду: худий, вертлявий, зарозумілий, постійно чомусь посміхається.
Лише заради Олесі, яка дивилася на хлопця закоханими очима, Петро стримувався.
Олесю, ти впевнена, що це той, кого тобі треба? тихо запитав він, коли наречений пішов.
А що, Петрусю, він тобі не подобається? засмутилась Олеся. Ти просто його мало знаєш. Валерко дуже хороший.
Петро важко зітхнув, але змусив себе посміхнутися.
Побачимо. Ти ж не могла зробити поганого вибору.
Валерко, мабуть, відчув неприязнь з боку вітчима. Намагався уникати зустрічей, був ввічливим, хоча йому це давалося важко.
А потім Петрові стало не до майбутнього зятя дружина знову звинуватила його в зраді з тією ж Іриною.
Що, вона тобі так сподобалася, що знову не втримався? гарячилася Олена. Іди до неї! Навіщо ти мене мучиш?
Лено, ти про що? здивувався він. Після того випадку йому навіть думка не спадала зраджувати. Хто тобі це наговорив?
Добрі люди є розповіли!
Довгих пояснень він не влаштовував подзвонив Ірині та включив гучний звязок.
Петре, голос колеги звучав іронічно, ти що, пяний? Я ж вийшла заміж півроку тому і чекаю дитину. Ти ж виходив кудись, коли ми святкували?
Вибач, буркнув він. Помилка вийшла.
Петро докірливо подивився на дружину. Та зніяковіла, але фуркнула і вийшла.
Кілька днів не розмовляла з ним показувала характер, а потім усе налагодилося.
Довелося, щоправда, вигадувати для Олесі якісь незвязні пояснення їхньої сварки.
Дівчина, хоч і була захоплена стосунками з Валерком, але турбувалася, що батьки мовчать.
А потім Петро потрапив під авто. Нісенітниця якась: він раптом опинився на дорозі (наче хтось штовхнув у спину), і легковушка вдарила його в ноги.
На щастя, швидкість була невелика, і він відбувся розтягненням та легким струсом упав невдало.
По хаті Петро пересувався з труднощами, і Олеся всіляко піклувалася про нього.
Подавала йому їжу прямо в ліжко (хоча він і бунтувався), грала в шахи, читала книжки або просто базікали про всяке.
Навіщо ти з ним возишся? одного разу Петро випадково почув розмову Олесі з Валерком у передпокої. Він же дорослий мужик, хай сам
Валерку! Олеся шепотіла голосно й сердито. Петрусю для мене як батько! Я його люблю і буду піклуватися, що б там хто не говорив!
Валерко невдоволено сопів, щось бурмотів на свій захист. Петро посміхнувся гарну дівчину вони з Оленою виростили.
Не минуло й кількох місяців, як на Петра впала нова біда. Начальник, під впливом клієнта, якому бригада Петра встановлювала натяжні стелі, звинуватив його у халтурі.
Борис Іванович стверджує, що стеля в одній кімнаті провисає, кути нерівні. А ще начальник завагався і понизив голос: Він сказав мені по великому секрету, що ви з нього гроші вимагали. Мовляв, тоді зробите якісно