Коли Марта побачила людей у білих халатах, з носилками, в яких без руху лежала молода жінка, у неї спалахнуло задоволення, а потім холодний страх.
Чи жива та, кого увезли до лікарні? Від цього питання холодний пот пройшов Марти. Вона не хотіла ніяких травм, навіть заради матері. Переломи не входили в її план. Вона хотіла лише понаказати, відвязати батька від матері.
***
Гордієви були знані далеко за межами їхнього району. Не просто сімя, а згуртована бізнескоманда: Дмитро, його дружина Лідія і донька Марта. Їхня конярня «Легенда» приваблювала туристів з усієї України. Дмитро нащадок козацького роду, добрий і працьовитий чоловік. Лідія його надійна опора і бухгалтер, а Марта, мов зростала в сідлі, знала кожну коня, як ні хтось інший. Вона з раннього віку допомагала у стайні, вже тоді захопилась виїздкою, була цілеспрямованою, мовчазною, сміливою людиною дії.
Сімейний бізнес розпочався з хобі Дмитра: на батьківській фермі він тримав пару коней. У середині 1990х років побудував у селі Козятин просторий конюшковий комплекс з манежем і великим загоном, а згодом невеликий готельчик. Додав до загону ще пять коней, почав приймати на стоянку та обслуговування приватних коней. Найняв конярів, коваля, тренерів і відкрив прокат коней.
Послуга користувалась популярністю серед нових російських дачників, а потім і серед українських туристів. Марта з мамою жила в квартирі у Києві, але у вихідні завжди їхала до села, обожнювала коней. У сьомому класі вона вже допомагала батькові навчати новачків.
Після школи вона не вступила до інституту повністю присвятила себе сімейному справі. Знала всіх своїх коней, ніби «під шкірою»: який настрій, що болить, кого сьогодні можна випустити в поле, а хто буде «обпікати».
Бізнес не завжди був гладким. У 2010 році стався пожеж, згоріли будівлі, загинули коні. Дмитро Петрович був розбитий від горя, а Лідія трималась, не пролила сліз, запевняла, що все відновиться. Разом вони все відбудували.
Ідилію зруйнував перший інсульт Лідії. Дмитро не залишав дружини, був її тінню, її волею. Через три місяці став другий удар, і стало зрозуміло, що повне одужання неможливе Лідія не змогла встати з ліжка. У Дмитра в серці щось розбилось. Він не втік, а найняв сиделок, привозив дорогі ліки, та його погляд став порожнім, дотики до руки матері механічними. Надія згасла.
Дочка бачила формальне ставлення батька до матері, ненавиділа його за слабкість. Вона вірила, що мати обовязково підйметься, адже їй ще не минуло і пятдесят, і все буде, як раніше: дружна сімя, взаємна підтримка, спільна справа. Мрії Марти розвалилися за одну мить.
Одного разу вона спіймала батька в сенному сховищі з Вікторією ефектною, впевненою бізнеследі, їхньою постійною клієнткою. Світ перевернувся. У Марти підскочила така хвиля люті, що вона не змогла стриматися й того вечора вбігла до матері.
Вона очікувала побачити в очах Лідії ту ж біль. А Лідія, прикована до інвалідного візка, лише тихо зітхнула:
Дочко, заспокойся. Я знаю.
Знаєш?! виразно вигукнула Марта. А ти мовчиш?
Йому 48, він повний сил, йому потрібна жінка. А я Ти ж розумієш, тепер я для нього обтяжка. Хай гуляє, він не кине нас і справу не покине. Я пробачила. За нього, за нашу сімю. І ти пробач. За мене.
Але Марта не могла пробачити. Отець виховував її в суворості щодо чоловіків, і у свої 20 років вона ще ніколи не була по-справжньому закохана.
Думка, що чужа жінка користується вразливістю батька і слабкістю матері, отравляла її. Вона згадувала колишні стосунки батька з мамою, його доброту, уважність, турботу. І зрозуміла провина не в ньому, а в Вікторії. Вона розвеселила його, і жоден чоловік не зможе протистояти такій спокусі. Уся лють перетекла на розлучницю
Помста стала навязливою ідеєю. Проте грубий наказ не її шлях. Вона вирішила відімити у Вікторії те, чим та найбільше гордилася, холодне перевагу і контроль. Марта знала, що Вікторія, незважаючи на досвід, панічно боїться виглядати смішною. Тож вона придумала план.
Випадково запропонувала Вікторії випробувати нового коня на імя Буря насправді доброго, спокійного звіра. Але кілька днів Марта особливим чином тренувала Бурю, використовуючи сигнали, непомітні для сторонніх.
У день «випробувань» на манежі, заповненому глядачами, Марта влаштувала справжнє шоу. Вона демонструвала стійкість Бурі, а коли на сідло сіла Вікторія, кінь раптом став капризним, але не агресивним. Він не викидав, а грався. Став на дыбі в найнеочікуваніший момент, ігнорував команди, робив кумедні стрибки.
Вікторія, намагаючись зберегти обличчя, виглядала незграбною наїзницею, не здатною впоратись із впертим конем. Глядачі не втримались від сміху. У підсумку вона нервувала, розлютилась і врешті-решт неловко впала.
Дмитра того дня не було він був у місті до дружини, про це Марта вже подбала.
Батько приїхав у конярню лише через годину після інциденту і одразу помчав до лікарні, куди увезли Вікторію. Перед відїздом він гнівно поглянув на доньку: «Зясуємо це пізніше».
Коли адреналін спрямувався, Марта стояла на пустому манежі, відчуваючи замість тріумфу глибоке спустошення. Вона не мріяла нікого поранити, все сталося випадково.
Дмитро повернувся до конярні рано вранці, дочекавшись, коли Марта підходить до сніданку. Його обличчя було сірим.
Сідло, тихо сказав він. Я його оглянув. Його підрізали. І поведінку Бурі мені розповіли Хіба я тебе цьому вчив?
Марта спробувала пояснити:
Я за вас! За маму! Щоб вона пішла!
Мовчи! вперше в житті крикнув на неї батько. Ти зробила це не за нас. Пішла ти вирішувати чужі суди? Не знаю, чи зможу колись дивитися на тебе без жаху.
Гірше за батькові слова було мовчання матері.
Марта підійшла до неї, сподіваючись хоча б на розуміння. А Лідія дивилася на доньку чужими, холодними очима:
Я просила тебе. Зрозуміти. Пробачити, як вмію я. А ти ти принесла в наш дім зло. Навмисне, розрахункове зло. Ти думала, що рятуєш сімю? Ти її поховала. Іди.
Незабаром стало зрозуміло, що з Вікторією все буде добре. Підозрювали травму хребта, вона два дні не могла рухатися. Але все обійшлося, це був просто шок. Виручила ушкодження і легке струс. До суду вона не зверталася: кожен клієнт перед поїздкою підписує типову угоду про ознайомлення з технікою безпеки і відсутність претензій. Умислу в тому випадку бачили лише Дмитро і Лідія, коли дізналися, який саме кінь і кого саме збросив.
***
«Легенда» досі працює, але душа її зникла.
Дмитро живе в будинку на краю конярні, з донькою не говорить. Лідія повністю замкнулася в собі, її мовчання стіна, яку Марта не зможе пробити.
Дівчина живе одна в порожньому будинку, дивлячись на сімейні фотографії, і вважає, що не заслуговувала такого ставлення батьків. Вона ж хотіла покарати чужу жінку, щоб повернути все «як раніше». Але «як раніше» вже не повернути. Помста, як кислота, крапля за краплею роз’їдає все навколо. І тепер Марті залишилося лише шкодувати, що в пориві люті вона сподівалася, ніби справедливість має щось спільне з жорстокістю.