Жінка сідає на заднє місце в автобусі і розуміє, що її син не вміститься в ньому.
Ми з чоловіком, Андрієм, і нашими синчиками, Тарасом і Богданом, подорожуємо за кордоном, у відпустці. Одного дня трапляється неприємна ситуація.
Ми забронювали тур, що передбачає відвідування унікальних місць, куди не дістися пішки. Вирішуємо присвятити один день відпустки саме цій екскурсії.
Купляємо 4 квитки по 500 гривень, щоб кожен мав своє місце. За нами заходить повнотіла жінка з малюком, висотою приблизно така сама, і вони ледь втікаються між рядами. Жінка сідає на заднє сидіння і помічає, що її син не поміститься. Вона встає, шукає інше вільне місце для дитини.
Оглядає наших худих синів і вирішує посадити свого хлопця поруч.
Мій чоловік заважає їй каже, що ми вже сплатили за ці місця і немає підстав притискати дітей. Жінка не здається, навіть вступає в суперечку з гідом.
Вона намагається переконати, що ми повинні поступитися й задати приклад іншим. Чому ми маємо так робити? Жінка пропонує скасувати тур і повернути вхідні білети. Інші туристи приєднуються, починають називати нас «селфімоделями».
Діти встають, щоб продовжити екскурсію, а водій чекає, доки конфлікт розвяжеться. Очевидно, настрій вже зіпсовано.
Я задаюсь питанням: чи праві ми? Чому наші діти повинні їхати в тісних умовах, коли ми вже купили їм квитки? Що ви про це думаєте?