Нещодавно я була в гостях у своєї невістки, і помітила в домі жінку, яка займалася прибиранням.
Я завжди говорила своєму синові, що для нас не має значення, яке матеріальне становище у його майбутньої дружини. Мій син радів такій чесності й одружився з Марисею, яка ніколи не мала великих грошей і взагалі виросла в атмосфері турботи.
Після весілля діти переїхали у квартиру, яку ми з чоловіком їм купили. Ми зробили ремонт, продовжуємо допомагати молодим: привозимо продукти, підкидаємо гроші. Марисі живеться добре, вона народила мені онука, зараз у декреті, не працює. Син також не має якоїсь солідної посади, зарплата невелика.
Уявіть мій стан, коли я зайшла туди, де росте мій онук, і побачила чужу жінку з ганчіркою в руках. Невістка найняла домробітницю, а сама нічого не робить по господарству! Як їй таке дозволяє совість? За які гривні вони це оплачують? Це ж саме я допомагаю їм!
Я з серцем вигнала ту жінку бо як не крути, а це мій дім, і прибирання там має бути моєю справою, або щонайменше своїх рук. Де б молоді взяли гроші на таку розкіш? Чекала на невістку, поки вона з онуком гуляла у дворі. Коли вони повернулися, я прямо почала розмову. Марисю, кажу, як це розуміти?
Мамо, поки я сиджу в декреті, я стала блогеркою, маю гарний дохід. До того ж, мені дійсно потрібна ця домашня помічниця я багато часу витрачаю на роботу!
Я навіть не знала, що відповісти! Блогерка! Це що, справжня професія? За це ще й платять? Я не хочу, щоб у мому домі порядки наводила чужа людина.
Якщо у вас такі доходи, то ок, найміть мене, я буду прибирати! Ніхто чужий тут не потрібен, кажу я.
Марисю лише знизала плечима й пішла годувати онука. Я залишилася чекати на сина, щоб розповісти свої переживання. Він прийшов з роботи й каже:
Мамо, я все знаю про домробітницю. Марисю справді дуже виручає ця жінка, вона і так цілі дні працює. Я хочу теж побути з сином після роботи, не займатися прибиранням. В цьому нічого поганого немає.
Я дивуюсь нинішній молоді як вони так можуть? Пішла скаржитися чоловікові, мовляв, ось до чого діти дійшли! А він мені:
Не треба втручатися! Діти вже дорослі, самі розберуться зі своїм життям!
Я так розсердилася, як давно не памятаю! Але ж я точно все роблю правильно, хіба ні? Як ви вважаєте?