— Ти вирішила народити дитину без чоловіка? Тобі не соромно, мамо? — з докором запитала Соломія.
Відразу після випускного Соломія подала документи до університету. Що вступить — не сумнівалася. Бали з НМТ у неї досить високі, навіть із запасом, якщо судити за минулорічними вступними.
Того року літо виявилось спекотним. Подруга запропонувала поїхати до тітки в Одесу. Дві-три тижні на морі, без батьківської опіки, цілком поринути у доросле життя — спокусливо. Але коли до від’їзду залишився лише один день, Соломія занервувала. І не тому, що вперше їхатиме сама, без мами. А тому, що якийсь час не побачить Тараса.
Марії, мамі Соломії, нещодавно виповнилося тридцять сім. Вона розлучилася з чоловіком, коли доньці виповнилося три роки. Батька Соломія не пам’ятала. Та й, чесно кажучи, пам’ятати було нічого. Одружилися вони рано, не встигнувши добре дізнатися одне одного. Тому й не витримали перших серйозних випробувань: безсонних ночей, плачучої дитини, браку грошей та взаємних звинувачень.
Коли Соломія підросла, Марія, звичайно, намагалася влаштувати особисте життя. Але то кохані не хотіли виховувати чужу дитину, то самі Соломії не подобалися.
Два роки тому в житті Марії з’явився Тарас. Він часто приходив у гості, хоча ніколи не залишався на ніч. Принаймні, Соломія цього не помічала. З Тарасом було цікаво та весело. Він дарував їй подарунки, а минулого дня народження приніс величезний букет червоних троянд.
І Соломія закохалася. Тарас був молодший за Марію на два роки. Несуттєва різниця, але дівчина вважала інакше. Вона вирішила, що підходить йому краще, ніж мати. Кожен його погляд сприймала як прояв інтересу до себе. А чому б і ні? Вона вдвічі молодша, їй лише вісімнадцять. Якщо обирати між нею та матір’ю — вибір мав бути на її користь. Так вона міркувала. І відчайдушно ревнувала Тараса до мами.
За той час, поки вона буде на морі, може статися все що завгодно. Наприклад, він зробить Марії пропозицію. І тоді для Соломії Тарас буде втрачений назавжди.
Напередодні від’їзду мати метушилася на кухні, а Соломія все думала, як зізнатися Тарасові у почуттях.
— Соне, сбігай у магазин. Я сир забула купити, і майонезу мало, — попросила Марія, визирнувши з кухні.
— Мам, я ще речі не зібрала, — відповіла Соломія.
Марія зітхнула і пішла до магазину сама.
За кілька хвилин у квартирі пролунав дзвінок. Тарас! Серце Соломії забилося швидше. Ось він, шанс поговорити з ним наодинці.
Вона поводилася як гостинна господиня. Посадила гостя на диван, вела легковажну розмову, потім увімкнула телевізор і сіла поруч. Він косився на неї, але не відсувався.
Їхні плечі торкалися, і Соломія не впоралася з хвилюванням. Вона раптом обхопила його руку, притиснулася ближче. Її губи опинилися за кілька сантиметрів від його щоки. Так близько вона ніколи ще не сиділа з ним, не вдихала його запаху, що пробивався крізь аромат туалетної води.
Це сп’янило її, надало сміливості — і вона притронулася губами до його щоки. Тарас не відсторонТарас не одернувся, лише відвів голову вбік і підвівся, а коли у прихожій хрумнув замок, марно намагаючись знайти слова, щоб пояснити дівчині, що вона помиляється — адже для нього вона лише дитина його коханої, а не жінка.
І в цю мить, коли Марія увійшла до кімнати, промовивши щось про забутий сир, а Соломія тікала, ущухаючи біль у грудях, вона ще не знала, що цей поцілунок став останнім, а Тарас більше ніколи не переступить поріг їхнього дому.