— Та й на весілля не запросиш, доню? Соромишся мене?
Оксана закохалася в одноклассника Ярика ще в одинадцятому класі. Він був звичайним хлопчиськом, нічим не вирізнявся. А після літа раптом витягнувся, плечі роздалися. Одного разу на фізкультурі вона підвернула ногу. Ярик на руках доніс її до медпункту. Вона притулилася до нього й раптом відчула, який він сильний і гарний.
З того дня вони вже не розлучалися. Навесні Оксана зрозуміла, що вагітна. Після випускних іспитів вони одружилися. Ярик не став вчитися далі, пішов працювати на будівництво. Перед самим Різдвом Оксана народила донечку Софійку. Ярик допомагав молодій дружині: гуляв з малям, поки вона прала, готувала або просто висипалася. Навесні його забрали до армії.
А потім нова біда — батько раптом пішов від матері Оксани до іншої жінки. Мати не пережила розлучення — почала гаснути, втратила інтерес до життя. У неї виявили рак, і через два місяці вона померла. Оксана залишилася з маленькою донечкою сама. Свекруха час від часу навідувалася, докоряла, що Оксана себе запустила, в хаті безлад, дитина недоглянута. Але допомагати не поспішала.
Сусідка-старушка зжалилася над Оксаною. Попросила прибирати їй хату і ходити за продуктами за невелику платню. Заодно погодилася дивитися за дитиною.
Оксана виживала, як могла. Нарешті Ярик повернувся з армії. Але він прийшов лише для того, щоб сказати, що їхнє одруження було помилкою, дитяче кохання минуло, що через молодість вони натворили дурниць. Звинуватив її, що вона вагітністю зв’язала йому руки, а він хоче вчитися далі.
Оксана залишилася сама з маленькою Софійкою. Нікого поруч, кому можна було б виплакатися, попросити допомоги. Вона вибивалася з сил, піднімаючи доньку сама. А Софія виросла справжньою красунАле одного разу Софія подивилась на матір, яка доглядала за хворою сусідкою, і раптом зрозуміла, що справжнє багатство – це не гроші, а теплі мамині руки, які вміють любити без умов.