— Ні, Вікторе Миколайовичу! Годі! — Іванна вдарила кулаком по столу, аж чашки забрязчали. — Досить! Більше не можу!
Свекор здивовано підніс брови, відклав газету.
— Ваню, що сталося?
— Те, що я вам не служниця! — невістка підвелася, руки в боки. — Ваша мати цілими днями командує, наче я їй щось винна! А ви мовчите!
Ганна Степанівна, свекруха, саме тоді зайшла до кухні, почувши галас.
— Що тут коїться? Ваню, чого кричиш?
— Ось вона! — Іванна різко вказала на свекруху. — «Ваню, сбігай за хлібом», «Ваню, звари борщ», «Ваню, помий підлогу»! Невже я вам покоївка?
Ганна Степанівна стиснула губи, сіла за стіл.
— А хто ж, як не ти? Я стара, хвора, Віктор на роботі пропадає. Ти ж молода, здорова…
— Я теж працюю! — перебила Іванна. — У крамниці з ранку до вечора стою, ноги болять, а потім ще й тут — готуй, прибирай, прай!
Віктор Миколайович почухав потилицю, поглянув то на дружину, то на матір.
— Мамо, може, справді Ваня втомлюється…
— Ось як! — обурилася Ганна Степанівна. — Тепер і ти проти мене! Рідну матір заради якоїсь…
— Якоїсь?! — спалахнула Іванна. — Я ж вашому синові дружина! І дітей йому народжу, якщо Бог дасть! А ви мене «якоюсь» називаєте!
Свекруха відвернулася до вікна, замовкла. Віктор Миколайович підвівся, підійшов до дружини.
— Ваню, ну годі. Мама ж літня, їй важко…
— А мені легко? — Іванна відступила. — Слухай, Вікторе, кажу чесно: або щось змінюється, або я звідси їду!
Зависла мовчанка. Ганна Степанівна повільно обернулася.
— Куди це ти поїдеш? До батьків? Невже вони тебе з розпростертими обіймами чекають?
Іванна зблідла. Батьки справді не схвалювали її шлюб, особливо тато.
— Знайду де!
— Ваню, не кажи дурниць! — Віктор узяв її за руку. — Ми ж родина. Треба домовлятися.
— Ось саме! — Іванна вихопила руку. — Домовлятися! Тож слухайте мої умови.
Ганна Степанівна знизала плечима.
— Дивіться! Умови ставить! У моїй хаті!
— У нашій хаті! — підкреслила Іванна. — Вікторе, скажи матері, що це і наш дім!
Віктор Миколайович зніяковів. Будинок справді був записаний на матір, вона отримала його від батьків. Але після весілля вони жили тут — іншого виходу не було.
— Мам, ну технічно…
— Жодних «технічно»! — різко сказала Ганна Степанівна. — Дім мій, і порядки тут мої!
— Добре! — Іванна дістала з полиці блокнот. — Записую. Перше: я готую через день. У вівторок, четвер та суботу — ви або Віктор.
— Чому це?! — вибухнула свекруха.
— Бо я— Бо я вам не кухарка! — Іванна записала умови. — Друге: прибирання робимо по черзі — тиждень я, тиждень ви.