Ця історія — ніби звичайна, але в ній є гіркий урок: подружжя, трохи за п’ятдесят, яке вже відзначило срібне весілля. Діти в них давно виросли й стали самостійними. Жили вони тихо, без пристрасних вибухів емоцій, але й без сварки та скандалів. Та дещо незвичним був їхній вічно похмурий чоловік Богдан — його обличчя додавало йому років, хоч у паспорті значилося лише 56.
Все змінилося раптово, коли в його колективі з’явилася нова співробітниця. Молодою її не назвеш, але Богданові вона була на двадцять років молодшою. Його обличчя раптом ожило — з’явилися посмішки, світлі почуття. Незабаром усе відділення знало про роман Богдана і Оленки.
З деякими колегами він став ділитися радощами й проблемами, якось і збрехав, що дівчина наполягає на розлученні. Зі слів усе переросло у дії. Богдан пішов з родини, зняв квартиру і переїхав туди разом із Оленкою. Після десятиліть шлюбу в ньому залишилася повага до колишньої сім’ї, тому все майно він залишив їм, вирішивши починати з нуля.
Через деякий час молода дружина захотіла дітей, і Богдан теж мріяв про нову родину. Через безпліддя Оленки довелося викласти чималі гроші на сурогатну матір. Але поки та виношувала дитину, молода дружина раптом усвідомила, що материнство — не для неї.
Закінчилося все новим розривом — Богдан залишився в чужій квартирі з двома малими дітьми на руках. За бажання нових яскравих емоцій, які обіцяла молода дружина, він заплатив усім — і статком, і міцною родиною. Але жінка так його жертви й не оцінила…
