— Ти серйозно? — голос Владислава дрібно тремтів, але не від подиву, а від зусиль стримати те, про що потім шкодуватиме. Він сидів на краю софи, упершись поглядом у коробку з суші, які вони з Мар’яною так і не почали їсти. — Ти справді купила собі Porsche?
— Не Porsche, а Taycan. Електрокар. Хоча б назву вивчив, якщо вже збираєшся докоряти, — відповіла Мар’яна, навіть не відриваючи очей від телефону. У стрічці «Інстаграму» її колега виклала фото з конференції у Львові. Усі у піджаках, але п’ють шампанське. Як завжди.
У квартирі пахло васабі, роздратуванням і щойно вимитою вбиральнею — Мар’яна на автоматі протерла кахель перед приходом Владислава. Хоча вже знала: не допоможе.
— Я просто не розумію, навіщо тобі така машина? — Владислав підвівся і почав ходити по кухні. — Ти ж не гонщик. Не мільярдер. Ти що, думаєш, тебе більше поважатимуть, якщо ти їздитимеш на цьому… космічному кораблі?
— Так. Саме так. А ще я зможу паркуватися не біля чорта на куличках, а на нормальних місцях, де є зарядка. І, уяви, мені не доведеться стояти у пробках, бо в Taycan є адаптивний круїз. Це не про понты, Владик. Це про комфорт, безпеку і — тадам! — мої гроші.
— Ти чула, що сказав батько? — натиском промовив Владислав, ніби повторюючи заучену цілу ніч формулу.
— Так, на жаль, у мене все ще гарний слух. — Мар’яна нарешті поклала телефон. — Він сказав, що жінці непристойно мати таку машину, бо це викликає «нездорове збудження у чоловічому суспільстві». Цитата, між іншим.
— Він просто переживає. Він старої закалки.
— Він засохлої закалки, Владик. І ти туди ж, якщо зараз не скажеш щось, що хоч трохи схоже на підтримку.
Владислав розплющив рота, немов хотів щось сказати, але закрив його знову. Ніби всередині нього був радянський телевізор — звук є, картинки немає.
— А чому не можна було зі мною обговорити? Ми ж родина. Я міг би…
— Що? Порадити взяти KIA Ceed, як у твоєї мами? Чи взагалі передумати і купити тобі «дідусевий» універсал?
Він усміхнувся, але без радості:
— Так, дякую за довіру.
Мар’яна зітхнула і подивилася на нього, як дивляться на табуретку з тріснутою ніжкою: ніби ще тримає, але вже страшно сідати.
— Владик, у тебе коли-небудь було відчуття, що ти можеш робити те, що хочеш? Без огляду на чиїсь думки, очікування, капризи?
— У мене не такий рівень доходу, як у тебе, якщо ти про це.
— Не про гроші, а про внутрішню свободу.
Він здвигнув плечима, ніби такі слова викликають у нього алергію.
— Ти ж знала, що мої батьки не такі. Ти знала, у що встрягаєш.
— Я сподівалася, що вони хоч мене поважати почнуть. Або ти.
Тиша у кімнаті стала ще густішою, аніж учорашній плов із ларька біля метро. Владислав знову сів, понуро опустивши голову.
— Вони просто вважають, що ти повинна бути… ну, жіночнішою.
— Ага. І бажано без прав, без думки і з вічною вдячністю за обручку? — Мар’яна гірко посміхнулася. — Ну, вибач, я не додаток до борщу. Я — самостійна людина, між іншим.
Він відвернувся. І в цю мить, немов у театрі абсурду, у двері постукали. Надто впевнено для кур’єра. Надто тихо для сусідки.
— Це мама, — видихнув Владислав, підводячись. — Вона хотіла заїхати, подивитися, як ми живемо.
— Вона «випадково» опинилася поруч? Чи тепер у неї трекер на мою машину? — Мар’яна підняла брову і встала, поправляючи блузку.
— Просто… будь м’якшою, добре?
— Я й так як гель для душу. А тобі пора вчитися бути не губкою.
Двері відчинилися. Ганна Михайлівна увійшла із пакетом із «Сільпо», з виглядом людини, яка приходить не у гості, а на ревізію.
— Ну, вітаю, голубчики. Ось вам корисний салатик, без нітратів, вам трохи здоров’я не завадить. — Кинула погляд на Мар’яну, ковзнувши очима по її підборах. — А ви чого такі нарядні? На бал збираєтеся?
— А я завжди така. Не можу собі дозволити виглядати як пенсіонерка у декреті, — спокійно відповіла Мар’яна.
— Ти це про кого зараз? — Ганна Михайлівна нахмурилася.
— Про абстрактний образ, не беріть до серця. Хоча, якщо приміряли — значить, підійшло.
— Владичку, а ти їй це дозволю— Ти мені не наглядач і не перекладач з української на сімейний, — пройшла повз Мар’яна, забираючи суші з кухні, і лише тоді зрозуміла, що свобода — це не просто нова машина, а право обирати, коли говорити “ні”.