— Ходімо за пригодами! — сказали одна одній найкращі подружки, закидаючи валізи у багажник. Потяг рушив точно за розкладом і прибув, не запізнившись, аж о восьмій ранку.
Але про все по порядку.
Літо було в розпалі. Червень, мов реактивний літак, пролетів над головою, не залишивши ніяких яскравих спогадів. Перший місяць літа розтав, немов морозиво у креманці, зникнувши у нескінченній круговерті справ. Та й життя наше так стрімко мчить до кінця — швидкоплинне, миттєве, метушливе. Ось і липень непомітно підібрався до порогу, відчинив двері своїм ключем і без попередження увійшов у наші домівки.
Хто працює за п’ятиденкою, знає, як важко добігати останні дні перед відпусткою — думки вже там, на волі, а тіло ще тут. Збираєш усю волю в кулак і терпляче чекаєш, коли настане момент істини. У ці дні клієнти здаються надто вимогливими, начальство — прискіпливим, а час тягнеться нудно й довго.
— Хтось годинникову стрілку цвяхами прибив? — подумала Оксана, дивлячись на настінний годинник. — Швидше б уже вільні дні!
Її серце билося в очікуванні свята, а душа передчувала безтурботний відпочинок.
— Хочу вареної кукурузи, маринованих мідій і креветок! — промовила вголос Наталка, коли за останнім клієнтом зачинилися двері.
Дівчата мріяли також про шотландський віскі — він не раз дивував їх своїм ароматом, кольором і, що не менш важливо, багатим післясмаком. Щоправда, гордий напій може зіграти з новачками злий жарт, але хто давнє згадує — тому й око вон, так? Тут усі забувають про другу частину прислів’я, але ми не будемо копатися у минулому.
— А не поплавати нам у морі? — запитали одна одну дві подруги в обідню перерву. — Хто чи що може нам завадити?
У цих обставинах вибір був очевидним — на закордонні курорти грошей бракувало, а інші варіанти навіть з Google не розглядали. Зупинилися на Чорному морі.
І ось нарешті мрія двох шукачок пригод, авантюристок і мрійниць у одній особі збулася!
— Усі знайомі заздритимуть, тож поки нікому про наші плани не кажемо! — домовилися дівчата й кинулися збирати речі.
Хто мені пояснить, як в одну валізу вмістити купу одягу, взуття, косметики, кремів та ще й мільйон дрібничок, без яких, насправді, можна й обійтися? Для жінок це нерозв’язне завдання, порівнянне хіба що з теоремою Ферма.
А от і дівчата вже біля моря. Ласкаві хвилі ніжно обіймають берег. Білогруді чайки, розмахуючи крилами, кружляють над водою, шукаючи здобич. Ідилія!
Відпочивальники на пляжі насолоджуються атмосферою спокою та щастя. Дорослі ліниво гризуть в’ялену рибу і горішки, запиваючи їх холодним пивом із банки. Дітлахи з задоволенням пожирають самсу та блискучі від олії чебуреки.
— Так! Стань рівніше! Не сутулься! Праву ногу вперед! Подивись на мене! Молодець! — командувала Оксана, фотографуючи Наталку на тлі моря.
— Тепер з кавуном. Чудовий кадр! — задоволено сказала вона, витираючи піт з чола. — Міняємось місцями!
Фотосесія біля моря — це ціла епопея! Дівчата мусять бути засмаглими, підтягнутими й, бажано, без набряків під очима. Хто ж не знає, що пиво вночі не сприяє ідеальному вигляду? Але іноді, особливо у відпустці, так хочеться дозволити собі цю слабкість!
— Наталко! Що це? Як ти мене зняла? Чому в мене на фото не посмішка, а оскал? Не могла сказати, що я погано вийшла? Боже! Як ти тримаєш телефон? Не клацай сто разів — вибери гарний ракурс і роби! — докірливо подивилася Оксана на подругу й додала:
— Я тобі класні фото зробила, а ти? Тут у мене ніби целюліт видно, а на цьому фото я взагалі невпізнавана. Ну гаразд, не сумуй. Зараз візьму селфі-палку і сама все зроблю як треба.
Наталка, розлючена, вже збиралася йти купатися, але Оксана не здавалася:
— Ну й хто тут на нас надувся? Іди сюди, красунІ так, сидячи на теплому піску, вони з цікавістю спостерігали за тим, як хвилі розмальовували берег сріблястою піною, і зрозуміли—найкращі моменти життя часом творяться зовсім не так, як їх уявляєш.