Сестра мого чоловіка, Оксана, вважає, що саме ми повинні годувати її дітей золотою ложкою.
Вона завжди використовує такі заплутані фрази, що їх треба розшифровувати. «Оце нове шоу на телебаченні дуже класне» означає, що мій чоловік, Ігор, має негайно взяти небожів — Тарасика й Софійку — і вести їх у кіно. А коли вона каже: «Яка ж гарна погода, а ви вдома сидите», це сигнал, щоб ми повели її дітей на атракціони у парк. Звісно, за наші гривні.
Я ж не вмію розуміти натяки. А коли вони стають прозорими, просто вдаю, ніби не зрозуміла. Якщо хочеш чогось — проси прямо. Без цих витівок. Але Ігор завжди з першого разу вловлює, що потребує його сестра.
Він обожнює небожів. І, на мій погляд, занадто їх пестує. Почуття Оксани зрозумілі — вона хоче, щоб її діти розвивалися. Але я вважаю, що це завдання батьків, а не дядьків чи тіток.
Звісно, іноді можна й родичам допомогти. Але це не обов’язок! Недавно був день ангела Тарасика. День народження вже минув, і ми подарували йому хороший скейт. Але Оксана, як завжди, прийшла з натяками. Мабуть, вирішила, що скейт — це ніщо, порівняно з поїздкою до Карпат. І щоб вона супроводжувала сина, адже «маленька дитина не може сама».
Її натяк звучав так: «Тарасик так мріє побачити гори…» Але ми зрозуміли це лише тоді, коли на свято чоловік передав їй торт, а не квитки. Мене не було — я працювала. Ігор поїхав сам і подарував хлопцю набір подушок, що складали його ім’я. Ми довго шукали такий незвичний подарунок. Раніше у них такі дати не святкували.
З роками апетити Оксани ростуть. Мене це вже бісить. Але Ігор так любить небожів, що я нічого не можу зробити. Він завжди мріяв про власних дітей, але щось не склалося. Тому він переніс всю любов на племінників. Їхній мамі досить було попросити, і вони вмить бджолили тоненькими голосами, ніби ангелята. І Ігор біг виконувати їхні прохання. Він не вірив, що сестра може так цинічно маніпулювати. А потім я завагітніла.
Ігор був у захваті, танцював навколо мого живота. Тоді Оксана попросила грошей на поїздку, але він відмовив і сказав, що тепер у нього буде своя дитина. Сестра образилася і вигнала його. Потім зателефонувала мені й завела скандал: «Як ти сміла? Ти спеціально все підстроїла, щоб мої діти страждали!» Я не слухала, поклала слухавку.
А потім небожі принесли намальовані власноруч листівки: «Дядьку, не кидай нас» і «Навіщо тобі свої діти, якщо в нас є ми?» Вони підстерігли його біля роботи. Хто їм підказав цей блекаут? Мабуть, не сама ж Оксана… Але вона не розрахувала. Ефект вийшов протилежним.
Ігор повернувся додому, показав мені листівки й розкаявся:
— Я був сліпим дурнем! «Дядьку, у нас холодильник зламався, їжа псується…» — він пародіював голос небожів. — Вона ж завжди так робила! Навчала дітей клянчити, а я вірив. Ну який же я був ідіот!
Його позиція змінилася миттєво. Раніше він віддавав останні гроші, щоб дітям сестри було добре. Тепер він виписав в блокнот усі суми, які витратив на них.
Але Оксана не зупинилася. Вона прийшла до нас додому:
— Раз у вас тепер буде своя дитина, може в останнє подаруєш нам дещо? Машину, наприклад. Щоб діток возити.
Ігор сунув їй в руки список і сказав:
— Поверни все за півроку. І йди. Тобі ж ще на роботу влаштовуватися.
Тепер подруги Оксани пишуть мені в соцмережах, звинувачують, що я «забрала у дітей їжу й увагу чоловіка». Я їх ігнорую. Оксана й так добре влаштувалася: отримала квартиру від колишнього чоловіка, ще одну — у спадок, а дітям отримує аліменти.
Вона не пропаде. А в нас теж усе буде добре.