Щоденник Олени Іванівни. – Ви не повірите, з ким я щойно познайомилась!
Оленка залетіла додому, швидко помила руки і прямо на кухню. Батьки вже сиділи за столом.
Дівчина перепросила, що запізнилася до обіду, і почала розповідати неймовірну новину. «Ви не уявите, кого я зустріла! Мій брат зустрічається з дівчиною. Гарненька, жвава, рудоволоса – як маленьке сонечко. Звуть її Соломія. Працює на автомийці, куди ми звикли їздити. Там вони й познайомились. Схоже, у них все серйозно. Як же це чудово!» – щебетала Оленка.
Семен Анатолійович, батько дівчини, підвів голову від тарілки і з усмішкою сказав, що це добре, а то він уже почав сумніватися в орієнтації сина. Мати ж, Олена Іванівна, обурилася словам чоловіка й засмутилася: «Та де ж там можуть працювати? Тільки ті, кого більше нікуди не взяли. Ні освіти, ні манер, ні виховання. І взагалі – якісь невдахи. Одне слово – мийниці. Жодна з них не варта нашого сина!»
Семен Анатолійович не погодився: «Навіщо так говориш? Усі люди різні. Можливо, дівчина підробляє, а сама на заочному вчиться. Хіба погано, коли людина працює? Значить, цінує гроші. І синові не доведеться її утримувати. А ти вже відразу налаштована проти. Навіть не бачила її! Може, вона чудова. Не думаю, що наш син обрав би першу-ліпшу».
Та Олена Іванівна лишалася невблаганною: «Ось піду і подивлюся на цю красуню! Побачу, чим вона сина зачарувала. Зроблю так, що її звільнять – нехай не лізе до заможних хлопців! Шукала б собі нареченого скромнішого».
Наступного дня вона справді прийшла на автомийку. Відразу ж влаштувала скандал: вимагала покликати Соломію, яка, мовляв, «чіпляється до її сина», і погрожувала, що дівчину звільнять за романи з клієнтами. Але Мар’яна, що зустріла жінку біля входу, відповіла, що такої працівниці зараз немає – можливо, вона в іншу зміну.
Олена Іванівна палко бажала принизити «безсоромницю», але залишилася ні з чим. Однак пообіцяла повернутися.
Мар’яна підійшла до Соломії й попередила: із клієнтами знайомитися не варто – за це можуть звільнити. Та Соломія зізналася: вони з Юрком зустрічаються вже рік. Спочатку вона навіть не хотіла його знати, але він наполАле тепер, сидячи на весіллі сина, Олена Іванівна зрозуміла, що справжнє щастя — це коли твої діти обирають його самі.