Христина випадково дізналась, що тато має коханку вона прогуляла школу, щоб супроводити подругу Соломію до салону татуювань. Забігла додому перевдягнутися, адже до торговельного центру “Львів” у шкільній формі йти не дуже. Саме коли натягала джинси, у дверях повернувся ключ. Христина завмерла, балансуючи на одній нозі, бо друга застрягла в штанині. Подумала про злодіїв, але впізнала татовий голос ніби з кимось говорив по телефону.
Зараз візьму форму й виїжджаю, чує вона. Як я поясню, що був на тренуванні, коли мій спортивний рюкзак під ліжком?
Христина помилилася це був не дзвінок, тато записував голосівку, бо за хвилину почувся жіночий голос:
Коханий, я так сумувала, не дочекаюся… Приготувала твої улюблені вареники з вишнею, поспішай, а то охолонуть. Обіймаю!
Сенс почутого дійшов пізніше спершу вона впізнала голос: це ж була тітка Леся, татова колега й сестра маминої подруги. Христині вона подобалася: тітка Леся не вдавала, що знає, як жити правильно, любила розваги й слухала сучасну музику. Лише тепер Христина зрозуміла значення слів.
У цю мить ключ знову повернувся, у квартирі стихло. Дівчина сіла на ліжко, прокручуючи слова тітки Лесі ні, їй не здалося, у тата справжній зв’язок. Що тепер робити? Розповісти мамі? Як спілкуватися з татом і цією жінкою?
Так нічого й не вирішивши, побігла на зустріч з Соломією та вже надіслала п’ять повідомлень. Обидві так чекали цього дня місяць вибирали малюнок, а Соломія ідеально підробляла мамин підпис. Але тепер Христині не хотілося.
Христе, ну що з тобою? допитувала подруга. Нащо насупилась? Теж хочеш тату? Давай підроблю!
Хотілося поділитися шокуючою новиною, але навіть з подругою було неможливо. Тому Христина зробила вигляд, ніби й справу в татуюванні.
Наступні два тижні вона не могла вчитися, уникала прогулянок, уникала мами, грубила татові. Що далі не знала. Одного разу ледве не розповіла мамі, але та лаяла Христину за двійку з хімії. Ввечері мама увійшла до кімнати з київським тортом, улюбленим Христининим, і сказала:
Пробач, рибонько, що накричала. Непедагогічно. Просто я дуже переживаю за твої іспити! Хочу, щоб у тебе все було чудово…
Мамо, та що ти знову здам я їх! Цей торт мені?
Тобі. Помиримось? Не вірю, коли ти на мене сердишся!
Христина взяла торт, поцілувала маму у щоку й пообіцяла собі ніколи не заподіє їй такого болю. Якщо вона так переймається через їхню дурну сварку, то що буде, коли дізнається про тата? Треба було будь-що вберегти її.
Христина мимоволі стала татовою співучастницею: прикривала його, коли затримувався на роботі, нагадувала про сімейні свята й мамині прохання,
Вона відверто ігнорувала його прохання, грубила та ледве стримувала бажання викричати всю злість і розпач, що роїлися в її душі.