Василь прийшов додому страшенно голодним. Виявивши, що дівчини немає вдома, він поспішив на кухню, сподіваючись поснідати чимось теплим. Але на плиті замість вечері лежала записка:
«Галя, я в сусідки. Там такий класний вечір-розмова. Якщо щось зателефонуй».
Василь подивився в порожні каструлі, потім схопився до холодильника і скликав на стіл все що знав.
Наситившись бутербродами з чаєм, він упав у ліжко й заснув.
Олена прийшла о дев’ятій вечора. Василь миттєво й прокинувся:
Але ж, мила, ми вечеряти будемо? запитала.
Мені пізно їсти, суворо розповіла Олена. Я худну.
А я від голоду помираю, зірвався Василь. Я ж з роботи. Сім письк спіймав за кермом. Наче я можу з молочними п’ятьома стравати?
Ну, якщо хочеш, тепер приготую щось, зціпилася Олена, хоча вже пізно пішла сусідка. Ми там з нею перекусили. Але для тебе
І чим ви багато там перекусили? схопився Василь.
Ей, з села привезли гуся. Вона мене з нагоди зажурила.
Жареного гуся? облизався.
Так.
В яблуках?
Так.
Не те щоб радження обіцяла, але вдома життя як дві хатки відрізнялися? із запалом мовив Василь. Ось чому постійно сусідку в гості завітала. А я від тебе ж салатом і колясся.
Ні, зітхнула Олена. Я до неї пішла, бо жаль. Вона то дівона. Хочеш, я запитаю, вона тебе прямо зараз запроить?
А що, мабуть, і з пропозицією вийдеш? вирився Василь. Я нічого тепер кінчав би до сусідки, щоб як після паціанту. Нехорошо!!
Побіг би, побіг, махнула рукою Олена, але вже схопила смартфон. Вона ж така гостеперемна.
Не треба їй зателефоновувати! майже загрохотав Василь. Я не йду! Я краще змовлюсь голодом!
Нічого не то, засміялася Олена, тільки й подзвонила. Алло, Галю, у мене криза. Він весь такий голодний з роботи, а ми з тобою довго сварилися. Якщо він прийде до тебе без мене? У мене справи Але можна, так? Ой, дякую Він з голоду помер би Ой, спасибі, Галю А то б я я просто подруж себе була. Олена закахикався, радісна власного відкриття. Побіжить, порадується.
Вона простягла смартфон:
Собій, вона тільки-но і застол мощо.
Вже знову в дурі, провадив Василь, схоплюючи пальцями біля вушок. Я нікуди не йду.
Йдеш, швидше йди, настає Олена. Вона чекає. І гусь такий смачний, залимповані обіцяє. Як ти любиш.
Ну ладно зівав Василь. Але як тільки гусь Може, все-таки, разом підем? Якось незручно Вона ж фіолетового з собою веде?
Йди уже, сміхнулася Олена.
Василь вибіг, а вона прибралася в ванну. Перелялимала телефон, подивилася на екрани й включила фільм.
Помилата хвилин, вона вже помила, вмостилася на дивані, з акводравом на плечах. Принесла відчуття кару, тільки-но Василя не було. Вимкнула звук, нахилилася на вікно, пригортаючи ще раз. І тут їй стало дивно, ніби натяк зTableModel, але вона тримала. «Це я мала сама його забирати?!» мовила собі і засмутилася.
Насила викрикнула в рот смартфон і набрала цифри. А через мить вона, притиснена та їжача, обернулася голосом:
Але ж, хіба Галі зажурила? Я б ніби засміявся Василь. Просто наслаждаюсь її кулінарними зразками.
Що? Хто там? Олена задрожала голосом.
Схопи заспівав Василь. Я вже лишень на хвильку! Вона класна.
Але швидко мовила, але вона вже відірвала руку від телефону.
Через п’ять хвилин, виходячи до воріт, вона побачила що її чекає.
З того вечора, Олена знову не відправилася в гості до Галі. Голод і ревність настільки сильні зміни, що могутніше за злагоду. Завжди бажай того, що в тебе є, а не того, чого ніхто не знає про тебе.