То був справді спекотний день. Повітря стояло нерухомо, асфальт розпливався під ногами, і єдиним моїм бажанням було швидше дістатися додому та ввімкнути кондиціонер. Але перед цим я вирішила зайти до продуктового купити щось на вечерю.
На парковці я йшла повз машини, мимоволі прижмурюючись від сонця, як раптом відчула щось… дивне. Обернулася і побачила її. Вівчарку. Вона сиділа в закритому авто, страждаючи від спеки. Мене миттєво охопила тривога: вікна запотіли від гарячки, пес важко дихав, язик висунутий, очі скляні. Видно було він уже на межі. Якщо надворі +30, у машині набагато спекотніше.
На лобовому склі лежала записка з номером телефону. Подзвонила. Відповів чоловік. Спробувала пояснити спокійно:
«Вашому псу погано від спеки, повертайтеся негайно, хоча б вікно відчиніть!» Але у відповідь почула холодне:
Я залишив йому воду. Це взагалі не ваша справа.
Вода дійсно була але у закритій пляшці. Я кипіла від люті. Як, скажіть, пес може пити воду з пляшки?! Я більше не могла чекати. Підняла найближчий камінь і з усієї сили вдарила по склу. Воно з тріском розсипалося. Сигналіза заревіла на всю парковку, але мені було байдуже.
Я витягла пса на вулицю. Він впав біля мене, важко дихаючи, але вже почувався краще. Я облила його водою та покликала на допомогу.
За кілька хвилин прибіг той самий «господар». Обличчя спотворене злістю:
Та що ви коїте! Я викличу поліцію!
Коли приїхали поліцейські, сталося те, чого ніхто з нас не очікував
Що ж, він викликав. Але поліція, вислухавши обидві сторони й побачивши стан тварини, вирішила, що порушила закон не я. Йому виписали штраф, завели справу за жорстоке поводження з тваринами, а мені потиснули руку й подякували.
А пес?
Зараз він у мене вдома. Ситий, щасливий клубок відданості. Та сама вівчарка, що ледь не загинула вчора через чиюсь безвідповідальність, сьогодні спить біля моїх ніг. І, знаєте, я знову розбила б скло. Без вагань.
Не розумію цих безвідповідальних людей, які не усвідомлюють, що тварини такі ж живі істоти, як і ми. Вони потребують турботи. Вони не іграшки!