Чужий чоловік
Марічко, вибач, мені треба їхати.
Дружина дзвонила? Їдь, звичайно. Я звикла.
Марійці було важко щоразу відпускати Олега до дружини. Так хотілося, щоб він залишився на ніч. Вони б пішли в кавярню, потім дивилися фільм, закутавшись у теплу ковдру. Вона зварила б смачну каву…
Але все це було лише в мріях. Олег ніколи не приховував, що одружений, має сина. Дружину не любить, живе з нею заради дитини. Чекає, поки той закінчить школу, і тоді вже піде до Марійки.
Їй було байдуже на його дружину. Чому вона має думати про щастя якоїсь жінки? Ну, була сімя, розлюбив чоловік це ж видно по ньому, так не тримай, відпусти. Просто Олег добрий батько, не хоче травмувати сина своїм уходом.
Нічого, буде й на її вулиці свято. Через два роки син поїде вчитися, і ось тоді… Буде і ковдра, і кіно, і сімейне щастя. Марійка мріяла про доньку, свою копію.
Два роки промайнули швидко. Вона чекала, коли ж він виконає обіцяне, але щоразу знаходились причини.
Розумієш, у Наталі важко захворіла мати, ми забрали її до себе. Зараз не можу, самій зрозумій…
Марійка зітхала й згодливо кýвала головою. Скільки ще чекати? До пенсії?
Затримка. Збій чи що? Купила тест. Дві смужки. Може, це й на краще… Треба до лікаря, нехай підтвердить.
Вона сиділа в жіночій консультації в кінці коридору, чекала своєї черги. Відчинились двері, з кабінету вийшла вагітна жінка з великим животом. Під руку її вів чоловік. Невже… Це ж Олег. Що відбувається?
Вони вийшли на вулицю, Олег не побачив Марійку. Вона зайшла до лікаря.
Дівчино, з вами все гаразд? Ви дуже бліда.
Так, мабуть, гаразд. Хочу перевіритися.
Лікар підтвердив вагітність і привітав її.
Вік у вас уже не юний, народжувати першу дитину в 35 трохи пізно. Але нічого. Ось нещодавно була пацієнтка, 40 років, син випускник, а вони з чоловіком вирішили народити доньку. Гарна сімя, міцна, чого б і ні?
Марійка криво посміхнулась і нічого не відповіла. В голові крутився вир думок. Як так, навіщо він брехав, що піде, а сам зачав дитину з «некоханою дружиною»? Довго збирався приховувати? Що тепер робити?
Лисичко, сьогодні не зможу приїхати, вибач…
Так, звісно, я теж зайнята.
Чим це?
Іду в клуб з Олею. Набридло сидіти вдома.
Який ще клуб, скільки тобі років? Мені не подобається ця ідея, Лисичко…
Ну, в мене немає сімї, маю право. Ти чужий чоловік, не маєш права мені наказувати.
Вона вимкнула телефон. Ось так, їй у клуб не можна. А повинна, як вірна песинячека, сидіти й чекати господаря. А той буде народжувати дітей, виховувати їх і іноді заїзджати до неї по нові враження. І так доти, доки не набридне.
Тільки зараз Марійка зрозуміла, у якій жалюгідній ролі провела ці роки. Все найкраще дружині й синові, а вона так, запасний аеродром. І йому байдуже, що час йде, що їй треба народжувати, інакше буде пізно. Ну нічого, тепер у неї буде власна дитина.
Олег приїхав без попередження. Плакав. Розповів, що під час пологів дружини загинула донька, хоча все було добре. Дружина збожеволіла від горя, і він не знає, що робити.
Що робити? Бути з дружиною у такий важкий час. Олеже, це ваше спільне горе. Не розумію, навіщо ти їздив до мене, якщо у вас все було добре, навіщо брехав?
Це мене Бог покарав, забрав доньку через тебе…
Не неси дурниць. В усьому винний тільки ти. Брехав дружині, брехав мені, собі… Будь хоч зараз чоловіком, іди до дружини.
Розумієш, я люблю вас обох. Кожну по-своєму. І не можу бути лише з однією…
Все, Олеже, іди й більше не приходь.
Вона замкнула двері й розплакалася. Їй було шкода і себе, і дружину Олега, яка втратила дитину. Марійка скоро сама стане матірю і уявляє, як це боляче.
Олег дзвонив кілька разів, приїжджав пяний, але вона його прогоняла. Він так і не дізнався, що Марійка народила сина, його сина. Записала на своє прізвище, а у графі «батько» поставила прочерк. Син Максим вийшов копією Олега, чужого чоловіка…
За статистикою, близько 10% чоловіків йдуть від дружин до коханок. І майже половина згодом повертаються. Скільки жінок так і не дочекалися, коли одружений чоловік розлучиться та одружиться з ними, як обіцяв…