**Щоденниковий запис**
Після закінчення педагогічного університету Марійка повернулася до рідного міста хотілося викладати у своїй колишній школі. Ще вчительки памятали, як вона завжди мріяла стати вчителькою.
“Наша Марійка цілеспрямована, обовязково досягне свого”, казали про неї.
Вона увійшла до школи впевненою в собі жінкою. Директорка, пані Наталія Петрівна, здивовано підняла очі:
“Марійко Лисенко? Це ж ти?”
“Я сама, усміхнулась вона. Як і обіцяла, повертаюсь уже як вчителька”.
Так Марійка стала викладачкою історії. Спочатку старшокласники випробовували її терпіння, але з часом почали поважати.
Незабаром вона познайомилася з Олегом інженером з місцевого заводу. Вони зустрічались, а потім одружились.
“Давай не поспішатимемо з дітьми, запропонував він. Спочатку стабільність”.
“Добре, але не затягуймо. Без дитини не родина”, відповіла вона.
Минуло три роки, коли “доброзичливці” повідомили Марійці, що чоловік її зраджує. Вона повірила Олег завжди був уважним до жінок.
Скандал був гучним. Олег зізнався, благав про прощення:
“Більше таке не повториться. Ти не заслуговуєш такого”.
Марійка довго не мігла забути образу, але згодом вони знову знайшли спільну мову. А коли вона вагітніла, Олег був щасливий.
Народилась гарненька донечка Оленка. Вони обоє віддавали їй усю любов.
Роки минали. Марійка створила в сімї затишок, хоча таємницю про зраду чоловіка носила в собі.
Одного разу Олег запросив їх у цирк.
“Тату, я вдягну синю сукню з бантом!” раділа Оленка.
Росла вона слухняною, вчилася відмінно. Вчительки жартували:
“Чи не в педагогічний піде?”
“Ні, вона технарь, сміялась Марійка. Весь час з татом у гаражі колупається біля машини”.
Шкільні роки пролетіли і ось Оленка вже студентка політеху.
Минуло двадцять років. Тему другої дитини вони уникали незмінно.
Коли Оленка оголосила, що виходить заміж за Степана, батьки лише схвалили.
Але плани зруйнувала хвороба Марійки. Лікарі лише розводили руками. Олег був у розпачі, а Оленка відкладала весілля.
Марійка не витримала.
Після похорону Оленка знайшла листа. У ньому мати зізналася: Олег не її біологічний батько.
Колись, після зради чоловіка, Марійка відплатила йому тим самим коротким романом з вчителем із сусіднього міста. Коли зрозуміла, що вагітна, вирішила нікому не розповідати.
“Доня має знати правду”, написала вона.
Оленка була в шоці. Її світ розсипався. Але після розмови з Олегом зрозуміла: він для неї справжній батько, незалежно від крови.
“Я любив твою матір. І люблю тебе, як свою дитину”, сказав він.
Вона пробачила матір. А любов до батька лише зміцніла.
Через рік вони зі Степаном одружились. Тепер у них син, якого Олег любить як справжній дідусь.
**Урок:** Правда може ранити, але лише вона дає змогу зцілитись. А справжня родина не про кров, а про любов.