Не як у серіалі, але схоже
Оксана любила серіали і мріяла, щоб у її житті все було ідеально, як на екрані. Але це були лише мрії, а реальність виявлялася набагато простішою, і будні пливли тихо, без особливих пригод.
За свого Івана вона вийшла заміж, здавалося, з кохання… Але це вона так думала. Іван з дитинства був непостійним і гулящим і таким і залишився. Привіз жінку у свій невеликий дім у селі. А через три роки спільного життя радісно заявив:
Їду до міста, живи як знаєш. Тісно тут мені, душа бажає чогось більшого.
Ваню, та чому раптом? У нас же все добре… спробувала втримати його Оксана, але не могла зрозуміти, що сталося.
У тебе добре. У мене ні.
І з цими словами взяв паспорт, речі в стару торбу та й пішов. По селу миттю пішли чутки: баби на вулиці перешіптувались:
Іван Оксану кинув, поїхав у місто. Напевно, там у його інша зявилась.
Оксана все переносила мовчки: не ридала, не скаржилась. Жила далі в його хаті адже йти було нікуди: у батьківській хаті оселились брат з родиною, а для неї місця не лишилось. Дітей у неї не було.
Мабуть, Господь бачив, що з Івана вийде кепський батько, тому й не далося… думала вона, дивлячись на селянських малят.
Кожного вечора, закінчивши хазяйні справи, Оксана сідала перед телевізором дивитись серіали, де кипіли пристрасті, були зради. Вона все приймала близько до серця, а потім довго не могла заснути.
Ранок починався з годування свині, гусей, курей та молоденького бичка Пилипка, якого вона не відпускала у стадо, а привязувала за городом.
Оксанко! почула вона голос сусідки. Та твій Пилипко відірвався, скаче по селу!
Вискочила за ворота і побачила, як бичок з молодими ріжками бється об тин, намагаючись розвалити сусідський паркан.
Пилипко, Пилипко… лагідно кликала вона, простягаючи шматок хліба, але той лише мотав головою. А щоб тобі порожньо було! не витримала Оксана, і бичок, ніби образившись, рвонув убік, розганяючи сусідських качок.
Не знати, скільки б ще бігала за ним Оксана, якби не побачила тракториста Тараса. Той спритТарас спіймав бичка за мотузку, міцно привязав його до хліва, а потім обернувся до Оксани і в його очах вона побачила те саме чуття, яке останнім часом невпинно прокидалося і в її серці.