**Щоденник**
Ну нарешті.
Вихідячи заміж, Олеся навіть не підозрювала, що в її нового чоловіка Дениса є шкідлива звичка. Зустрічалися вони недовго Денис швидко зробив їй пропозицію, та й тоді був трохи пяний:
Олесю, давай одружимося, промовив він, і від нього пахнуло горілкою.
Денис, ти що, випив? І в такому вигляді мені пропонуєш? не дуже обурилася Олеся, бо заміж їй хотілося майже всі подруги вже були одружені.
Та я ж від радості. Сподіваюся, ти не відмовиш? весело додав він. Ну, яка твоя відповідь?
Гаразд, згодна, але за умови: питимеш лише на свята.
Ну я ж про те ж! Звичайно, на свята. Ось сьогодні, наприклад, свято я тобі пропозицію зробив!
Молодість і наївність завадили Олесі заглиблюватися, та й вона не знала, що батько Дениса все життя пив. Можливо, це вплинуло і на сина тим більше, коли батько інколи запрошував його «на чарку чаю».
Марія, мати Дениса, обурювалася:
Сам цю гидоту вживаєш, ще й сина привчаєш та чоловік лише сміявся у відповідь.
Мовчи, жінко, хай Денис звикає він же чоловік.
Після весілля молодята оселилися в Олесиній однокімнатній квартирі, яку вона отримала від бабусі. Спочатку все було добре. Денис працював, інколи приходив додому з запахом алкоголю, але завжди знаходив причину.
Вітько частував син народився, як відмовитися? Сам Господь велів, відповідав він Олесі. Юрко день народження святкував, ось і привода Петрович дошок на дачу допомагав возити нас частував. Завжди були причини, і всі вагомі.
Олеся народила сина Івасика, а Денис, як пив, так і продовжував. Додому не поспішав, до сина майже не підходив.
Чому не підходиш до дитини? Це ж твій рідний син, ображалася дружина.
Ти ж сама казала, щоб я на нього перегаром не дихав, відповідав Денис.
А ти кидай пити! Скільки можна про це говорити? благала Олеся.
Минуло вісім років. Весь цей час Денис пив, майже щодня. З однієї роботи його звільнили, потім з іншої. Свекруха Олесі сумувала бачила, що невістка у неї хороша, поважала її, й Олеся так само ставилася до неї.
Олеся всі ці роки намагається боротися зі звичкою Дениса, а він не кидає. З кожним роком лише гірше, ділилася вона зі старшою сестрою.
Що й казати, Марічко, мені навіть Олесю шкода така гарна дружина й мати підтримувала сестра.
Минуло ще два роки. Івасик вчився у третьому класі. Олеся тягнула сімю майже сама Денис не працював, хіба що свекруха давала грошей і купувала онукові речі. Денис уже був не схожий на колишнього симпатичного хлопця опустився. Половини зубів не було (по**Щоденник**
Ну нарешті.
Вихідячи заміж, Олеся навіть не підозрювала, що в її нового чоловіка Дениса є шкідлива звичка. Зустрічалися вони недовго Денис швидко зробив їй пропозицію, та й тоді був трохи пяний:
Олесю, давай одружимося, промовив він, і від нього пахнуло горілкою.
Денис, ти що, випив? І в такому вигляді мені пропонуєш? не дуже обурилася Олеся, бо заміж їй хотілося майже всі подруги вже були одружені.
Та я ж від радості. Сподіваюся, ти не відмовиш? весело додав він. Ну, яка твоя відповідь?
Гаразд, згодна, але за умови: питимеш лише на свята.
Ну я ж про те ж! Звичайно, на свята. Ось сьогодні, наприклад, свято я тобі пропозицію зробив!
Молодість і наївність завадили Олесі заглиблюватися, та й вона не знала, що батько Дениса все життя пив. Можливо, це вплинуло і на сина тим більше, коли батько інколи запрошував його «на чарку чаю».
Марія, мати Дениса, обурювалася:
Сам цю гидоту вживаєш, ще й сина привчаєш та чоловік лише сміявся у відповідь.
Мовчи, жінко, хай Денис звикає він же чоловік.
Після весілля молодята оселилися в Олесиній однокімнатній квартирі, яку вона отримала від бабусі. Спочатку все було добре. Денис працював, інколи приходив додому з запахом алкоголю, але завжди знаходив причину.
Вітько частував син народився, як відмовитися? Сам Господь велів, відповідав він Олесі. Юрко день народження святкував, ось і привода Петрович дошок на дачу допомагав возити нас частував. Завжди були причини, і всі вагомі.
Олеся народила сина Івасика, а Денис, як пив, так і продовжував. Додому не поспішав, до сина майже не підходив.
Чому не підходиш до дитини? Це ж твій рідний син, ображалася дружина.
Ти ж сама казала, щоб я на нього перегаром не дихав, відповідав Денис.
А ти кидай пити! Скільки можна про це говорити? благала Олеся.
Минуло вісім років. Весь цей час Денис пив, майже щодня. З однієї роботи його звільнили, потім з іншої. Свекруха Олесі сумувала бачила, що невістка у неї хороша, поважала її, й Олеся так само ставилася до неї.
Олеся всі ці роки намагається боротися зі звичкою Дениса, а він не кидає. З кожним роком лище гірше, ділилася вона зі старшою сестрою.
Що й казати, Марічко, мені навіть Олесю шкода така гарна дружина й мати підтримувала сестра.
Минуло ще два роки. Івасик вчився у третьому класі. Олеся тягнула сімю майже сама Денис не працював, хіба що свекруха давала грошей і купувала онукові речі. Денис уже був не схожий на колишнього симпатичного хлопця опустився. Половини зубів не було залишив у бійках і під час падінь, волосся посипалося. Але найгірше було те, що він уже не мав ніяких почуттів ні до дружини, ні до сина.
Олесю, розведися з цим Денисом і вижени його. Як можна це терпіти? радили їй і мати, і колеги, і сусіди.
Але Олесі було шкода свого нікчемного чоловіка вона завжди була доброю, навіть бродячих котів і собак жаліла, а вже чоловіка тим більше. Єдине, про що вона думала, це Івасик. Син постійно бачив непритомного батька, не поважав його, вони жили, як чужиОлеся остаточно розірвала цей болісний зв’язок, знайшла в собі сили для нового життя, і тепер, дивлячись на гарного парубка Артема, який ніжно обіймав її сина, щиро усміхнулась, бо зрозумла – щастя таки можна відновити, як би його не втрачав.