Найголовніше не розлучитися
Нарешті у Тараса з Оленкою зявилася своя оселя. Купили і втілили свою давню мрію адже донечці вже майже пять, а вони все кочували по орендованих квартирах.
Тарас, я така щаслива, проказала Оленка, прокинувшись першого ранку у своїй хаті, і притулилася до чоловіка. Я сплю у своїй квартирі, точніше, у нашій! Це ж щастя! емоційно вигукувала дружина.
Я теж радий, спокійніше відповів чоловік. Він був набагато стриманіший за Оленку.
Ця стриманість Тараса не раз рятувала їхнє подружжя, бо Оленка була гарячою, а він тим таємним гасником, що завжди вгамовував її запал. На цьому, власне, і тримався їхній шлюб. Ну і, звісно, на коханні без нього нікуди.
Так, це все добре, поміркував Тарас, але нам ще треба пережити ремонт. Квартира в такому стані, що
Та знаю, зітхнула Оленка. Але зробимо ж! Головне гроші, а ми ж усе вклали в оселю.
Слухай, а може візьмемо кредит? Якщо вже купили без нього, то на ремонт можна й позичити. Сума, звісно, буде він оглянув спальню, немаленька.
Ой, знову кредит За машину щойно розплатилися, незадоволено скривилася Оленка. Але з іншого боку де взяти? Батьків ми вже “дойнили” на квартиру, вони й так допомогли. Тепер самі мусимо крутитися. Гаразд, Тарасе, беримо кредит.
Візьмемо, зробимо ремонт і вільні! Тоді й на море зможемо поїхати, мріяв Тарас, а дружина його підтримувала.
Отже, вирішили: кредит на ремонт. Квартира його не бачила вже сто років. Оленка завжди думала:
Коли в мене зявиться своя оселя, я точно знатиму, як її облаштувати!
І ось сталося диво вони з чоловіком купили квартиру. Але все виявилося складніше, ніж вона уявляла. І кредит уже взяли.
Квартира була не маленька трикімнатна, з просторим плануванням. А головне велика кухня, яку Оленка так хотіла. Не подобались їй тісні кухні, де всі один одному заважають. І в донечки тепер своя кімната можна розкласти всі ляльки та іграшки.
Ідеї щодо ремонту в Оленки були, але їхнє втілення обіцяло справжній переворот. То двері не там, то труби випирають.
Тарасе, ти знаєш, скільки бере дизайнер?
Дуже багато, жінко. Нам не по кишені, спокійно відповів чоловік.
Весь вечір вони сиділи на підлозі, вибирали кольори для стін. Зупинилися на бежевому теплому та затишному. На суботу запланували поїздку до “Епіцентру” за будматеріалами.
Але в пятницю Тарас прийшов з роботи радісний:
Оленко, сьогодні з хлопцями обговорювали ремонт. І представь Діма знає дизайнерку, яка йому нашому директору квартиру розробляла!
Та ти ж сам казав дизайнер дорогий, охолодила його дружина.
Так, але за рекомендацією вона знизить ціну. Близько ста тисяч гривень.
Що?! Сто тисяч за те, щоб нам сказали, який колір вибрати?! Оленка аж підскочила.
Тихо, жінко! Зате буде авторський дизайн, заспокоював Тарас. Хочеш жити гарно треба в це вкладатися. Думай. Якщо що, подзвоню Дімі.
Спокуса була велика, тому Оленка згодом погодилася. Вже наступного дня до них прийшла дизайнерка Анна.
Хм, квартира невелика Тут особливо не розгуляєшся, оглянувшись, промовила вона.
А у мене вже є ідеї, несміливо вставила Оленка. Ось тут хочу шафу поставити
Ні, це погане місце, відрізала Анна. Не захаращуйте простір. Я зараз усе вирішу.
Вона ходила, вимірювала, а Тарас з Оленкою слідували за нею. Потім Анна виклала свої думки: ламінат не модно, треба плитку з металевими вставками. Люстру замінити, бо “не вписується”.
Оленка почувала, як втрачає контроль над власним гніздом. Її все дратувало, але Тарас лише шепотів: “Мовчи, вона ж профі!”
Вона хоче зробити з нашої оселі космічний корабель, прошепотіла Оленка.
Та вона ж знає краще!
Оленка зціпила зуби. Але коли дизайнерка запропонувала пофарбувати стіни в синьо-сталевий, вона вибухнула:
Тарасе, ти що, з глузду зїхав?! Це ж не казарма! Я хочу затишку, а не холоду! І навіщо мені стиль “техно”? Мені подобається наш ламінат і наша люстра!
Та вона ж профі знову почав Тарас.
Якщо мені не подобається чому я маю це терпіти?!
Той вечір закінчився сваркою. Три дні вони не розмовляли. Робітники отримували протилежні вказівки і нічого не розуміли.
Нарешті Оленка не витримала:
Я сказала робітникам фарбувати в бежевий!
Але ж мав бути синьо-сірий почав Тарас.
Роби що хочеш! Я забираю доньку й їду до батьків. А ти живи зі своїм “профі” та синіми стінами!
Оленко, заспокойся! Нам би ще через ремонт розлучитися
Я серйозно! скрикнула вона. Я думала, ти теж хочеш за