Соломіє, як можна так виховувати дівчинку? постійно допитувала свою сестру Маряна. Вона ж дівчина, а не хлопець.
Соломія та Маряна рідні сестри, обидві давно вийшли заміж, народили дітей. Соломія мала доньку Олену й сина, а Маряна єдину донечку Зорю.
Сестри часто бачилися, переважно Маряна із дочкою приїжджали в гості до Соломії, адже у них був свій дім у приватному секторі. Гарний, доглянутий двір, де можна було посидіти у альтанці, а дітям погратися. Маряна з родиною жили у квартирі.
Маряна, звісно, була впевнена, що її Зоря розумніша, вродливіша та обдарованіша за Олену. Різниця у віці між дівчатками була рік, Олена старша.
Соломіє, знову твоя Олеся на дерево залізла, ну що це таке, намагалася якось вплинути на сестру щодо виховання доньки.
А що тут такого? дивувалася Соломія. Вона ж дитина, має розвиватися.
Але ж не по деревах скакати, це доля хлопців, а не дівчат, намагалася переконати сестру Маряна, але та лише посміхалася.
Дівчата дружили. Зорі, можливо, теж хотілося вільно пограти, навіть залізти на дерево, але мама пильно стежила за нею. Нічого подібного їй не дозволялося.
Олена ніколи не заздрила своїй двоюрідній сестрі, хоча її тітка Маряна вважала, що саме її доньці варто заздрити. У дитячі та шкільні роки Олені було байдуже. Вона жила своїм життям, була жвавою та встигала скрізь.
Вона славилася «ватажком у спідниці» не поступалася хлопцям, лізла на дерева разом із ними, билася, захищаючи себе та молодшого брата, інколи навіть перелазила через паркан за яблуками. У ляльки вона майже не грала, не цікавили її зачіски, банти чи сукні. Найбільше їй подобалося возитися з татом у гаражі розглядати гайкові ключі, болтики й гвинтики, а ще вона полюбляла там наводити лад.
Доню, не треба мені твого порядку, після нього я нічого не знайду. Краще дай-но ключ на шістнадцять, і вона миттєво подавала йому потрібний ключ. Вона добре розумілася на усьому, тато хвалив її, а вона пишалася.
Зоря повна протилежність Олені. Її вдягали, як ляльку. На ній завжди були гарні сукні, білі гольфи з китицями, величезні банти. Олені не подобалися сукні Зорі через зайві оборки та волани.
Постійно лунали окрики її мами:
Зоренько, не лізь у пісочницю, гольфи випачкаєш! Відійди від дверей, там протяг! Не чіпай чужі іграшки, вони брудні! Навіщо ти взяла те яблуко, на ньому ж мікроби! лише й чулося: «Не можна».
Олені це завжди дивувало, і саме через це їй не подобалася тітка Маряна. Забагато вона забороняла доньці. З Зорею навіть не було цікаво гуляти у дворі. А за ворота на вулицю її мати взагалі не випускала.
Куди це ти, Зорю? Там брудні собаки й кішки, хлопці можуть образити. Нехай Олена йде, а ти посиди з нами.
Олені, насправді, було дуже шкода сестричку.
Тіточко Маряно, хай Зоря йде зі мною, ніхто її не чіпатиме, намагалася заступитися вона.
Але тітка Маряна суворо подивилася на Олену.
Ні, Зоря з двору нікуди не піде
У школі Олена займалася легкою атлетикою, грала у волейбол за шкільну команду, а потім захопилася рукопашним боєм. У тітки Маряни аж волосся здіймалося догори, коли вона дізнавалася, чим займається племінниця.
Невже дівчата мають так виховуватися? щоразу запитувала вона сестру.
Нехай робить, що хоче, і пробиває собі шлях у житті, відповідала Соломія, захищаючи доньку.
А от донька Маряни ходила до музичної школи, вчилася грати на фортепіано. Мама записала її на бальні танці, намагалася зробити з неї художницю, віддала у гурток, але Зорі це було нецікаво. Вона не вміла малювати і не хотіла, тому кинула. Не вийшло.
Олена на першому курсі інституту познайомилася з Тарасом у секції з рукопашного бою. Він теж тренувався.
Привіт, першим підійшов до неї Тарас. Я за тобою спостерігаю дуже вміло виходить. Я Тарас, а ти Олена. Я вже й інформацію про тебе зібрав, сміявся він відверто й легко.
Його щира посмішка й веселі іскри в очах підкорили Олену. Вона теж усміхалася. Їй було легко, наче вони знали одне одного сто років.
Привіт. А тебе я в інституті, здається, не бачила.
Я не вчуся у твоєму інституті. Я автослюсар, навчаюся заочно в автодорожньому, відповів Тарас.
Відтоді вони почали зустрічатися. Обоє тягнулися одне до одного: разом ходили на тренування, гуляли в парку, дивилися кіно. Спільні інтереси дуже їх зблизили.
Мамо, тату, завтра прийду з Тарасом. Він уже познайомив мене зі своєю матірю. Тепер познайомлю вас із ним, повідомила донька напередодні.
Ну що ж, приход