Несподівана зустріч
На ювілей до Оксани Дмитрівни зібралися рідні та знайомі їй виповнилося шістдесят. Ще й не стара, але вже й не молода, хоча пожилою себе не називає занадто енергійна та ділова. Усе в неї в руках палає, багато що вміє, і завжди жартує:
У мене ще пороху в порохівницях вистачить, навіть поділитися можу! і сміється голосно.
У кафе зібралося чимало народу: чоловік, двоє синів із дружинами, родичі та колишні колеги. На роботу вона вже не повернеться на підприємстві, де пропрацювала роки головним бухгалтером, уже попрощалася, обіцяючи:
Не надовго! Буду вас відвідувати Хоча й не уявляю, як це сидіти вдома на пенсії. Та всі до цього доходять, ось і моя черга.
Колеги поважали Оксану Дмитрівну доброї душі людина, завжди допоможе, порадить. Директор шкодував, що такий фахівець йде, але що вдієш? І колеги жалілися:
Оксано Дмитрівно, не дамо вам спокою! Дзвонитимемо. Хто ж нам підкаже? весело говорили вони, проводжаючи начальницю.
Дзвоніть, дівчатка, я тільки за
А зараз усі зібралися в кафе гарні, радісні, а сама ювілярка просто диво ніби помолодшала, а не навпаки. На Оксані елегантна сукня до підлоги, відтінку какао, розкішні намиста з натурального каменю, навіть туфлі на невеликому каблуці. Це для неї важливо адже в останні роки вона й не памятає, коли останній раз їх вдягала.
Мамо, яка ж ти у нас гарна! хвалили сини, даруючи їй великі букети троянд.
Дякую, мої любі обіймала їх по черзі.
Святкування пройшло чудово. А чоловік Тарас ледве відривав очі від дружини сьогодні вона була особливо прекрасна. З Тарасом Оксана прожила гарне, спокійне життя майже сорок років, виховали двох синів, а тепер мали право пожити для себе.
Тарасе, давай і ти звільняйся, годі вже на роботу їздити, умовляла вона.
Добре, Оксанко, подумаю Але я теж не уявляю, як це сидіти вдома. У мене плани до сімдесяти працювати, та подивимось, як здоровя дозволить, відповідав він. Наше покоління трудяге, без роботи ніяк.
У цьому я з тобою згодна Так нас виховали.
Наступного дня Оксана прокинулася рано адже в гостях були обидва сини з дружинами, сестра з чоловіком і стара мати. Котедж Тарас будував власноруч точніше, не сам, але його бригада. Він і досі працював у будівельній компанії. Розвернувся на славу матеріали були під рукою, виписував дешевше, таки для себе. А тепер радів, що збудував великий двоповерховий дім адже родичів багато, і всім знайдеться місце.
Оксана метушилася на просторній кухні гості поїдуть увечері, тому треба всіх нагодувати. Сини люблять її вишневий пиріг, і ось він уже в духовці.
Прокинуться і за чаєм з пирогом. А хто й за кавою. Люблю приймати гостей, весело, а то вдвох з Тарасом у такому домі Хоча мама ще з нами, але її майже не чути рідко виходить у двір, хворіє.
Незабаром почувся голос чоловіка:
Оксанко, і сьогодні не лежиш? Та ж перейшла шістдесятий рубіж! Треба себе берегти, сміявся Тарас. Хоч кому я це кажу додав він, знаючи її невгамовний характер.
Та хіба вона заспокоїться, коли гості в домі? Завжди вставала рано, готувала сніданок смачний і ситний. Тим більше, Тарас, сідаючи за стіл, завжди жартував:
Сніданок зїж сам, обідом поділись із другом, а вечерю і замовкав, а дружина питала:
Ну а вечерю?
Вечерю теж сам зїм, продовжував він, і обидва сміялися.
Поступово прокинулися гості, зібралися на кухні веселоща тривала.
Гарно у вас тут, говорила Наталка, сестра господині. Краса, затишок, чистота, а двір як доглянутий! Молодець, Оксано.
Та що я? Без Тараса я б нічого не зробила, ось мій головний помічник, погладила вона чоловіка по волоссю.
А Тарас, ніжно дивлячись на дружину, теж не скупився на компліменти:
Оксанка моя сама невгамовна, і мене підтягує. А удвох, як відомо, і гори зрушити можна
Пощастило вам обом, промовила Наталка. І мені з сестрою, і тобі, Тарасе, з нею.
Оце так, погоджувався він. Щасливий я з моєю Оксаною. Навіть не уявляю, що було б, якби ми тоді не зустрілися. Як би склалося наше життя окремо?
Усі засміялися адже історію їхнього знайомства знали всі.
Тааак, історія протягла Оксана. Я теж не уявляю життя без тебе, Тарасе.
Мам, розкажи! Хоч і чули багато разів, попросив молодший син. А краще ти, тату, у тебе яскравіше виходить.
У далекі студентські роки з Тарасом і Оксаною трапився кумедний випадок у тролейбусі. Тарас їхав після пар додому, народу як завжди, повно.