Зустріч не за правилами
На ювілей до Оксани Іванівни зібралися родичі й знайомі їй виповнилося шістдесят. З одного боку, ще й не стара, а з іншого вже не молода, та й пенсіонеркою себе не називає. Занадто ж вона жвава й ділова. До цього часу все в неї в руках горить, багато що вміє, і завжди жартує:
У мене ще є порох у порохівницях, навіть поділитися можу! і регоче.
У кафе зібралося чимало народу: чоловік, двоє синів із дружинами, родичі та колишні колеги. Більше вона на роботу не піде, навіть на підприємстві, де пропрацювала багато років головним бухгалтером, вже попрощалася й обіцяла:
Надовго не прощаюсь, буду вас навідувати Та й взагалі не уявляю, як це сидіти вдома на пенсії. Але всі до цього доходять, ось і я моя черга.
Колеги поважали Оксану Іванівну доброї душі людина, завжди допоможе й дасть розумну пораду. Директор шкодував, що такий цінний фахівець йде, але що поробиш. А колеги жартували:
Оксано Іванівно, не дамо вам спокою вдома, дзвонитимемо. Хто ж нам підкаже? весело говорили вони, проводжаючи начальницю.
Дзвоніть, дівчата, дзвоніть, я не проти
А зараз усі зібралися в кафе красиві й радісні, а сама ювілярка просто диво ніби помолодшала, а не навпаки. На Оксані елегантна сукня до підлоги шоколадного кольору, розкішні намистові бусі з натурального каменю, навіть туфлі на невисокому каблуці. Для неї це важливо адже вона вже й не памятає, коли останній раз носила підбори, хоч і низькі.
Мамо, яка ж ти у нас гарна й молода! робили компліменти сини, даруючи їй по величезному букету троянд.
Дякую, мої хороші, обіймала й цілувала їх по черзі.
Святкування пройшло чудово, усі залишилися задоволені. А чоловік Микола майже не зводив очей із дружини сьогодні вона була особливо прекрасна. З Миколою Оксана прожила гарне й спокійне життя майже сорок років, цінували одне одного, виховали гідних синів, а тепер мають право пожити для себе.
Коль, ти теж звільняйся, годі вже на роботу їздити, умовляла дружина.
Гаразд, Оксанко, подумаю. Я теж не уявляю, як це сидіти вдома. У мене плани до сімдесяти працювати, тож подивимося, як здоровя дозволить, відповідав чоловік. Наше покоління працьовите, без роботи нам ніяк.
Ось тут я з тобою згодна. Працьовите покоління нас так виховали
Наступного дня після ювілею Оксана прокинулася рано. Адже в гостях у них обидва сини з дружинами, сестра із чоловіком та стара матір. Котедж Микола збудував власноруч точніше, не сам, а його фахівці. Він досі працює в будівельному управлінні. Розгорнувся на славу матеріали були під рукою, виписував дешевше, таки для себе. А тепер радий, що збудував великий двоповерховий дім адже родичів у них багато, і всім знайдеться місце.
Оксана метушилася на просто