Рішення назріло несподівано
Олена з матірю жили самі. Скільки дівчинка себе памятала, батька ніколи не бачила. У дитинстві навіть не цікавилася, хто він і де він. Тепер вона думала, що він був «льотчик-герой». У них з матірю не було родичів, бо мати з шести років виховувалася в дитячому будинку.
Мати так і не встигла розповісти Олені про свої стосунки з батьком. Він, мабуть, навіть не був її чоловіком, а тепер уже й питати ні в кого.
Життя у дитячому будинку
У тринадцять років Олену вразило справжнє горе померла її мати, серце було слабке. Донька часто бачила, як вона трималася за груди й кривилася.
А я ж навіть не розуміла, що у мами боляче серце, і що це серйозно, зізнавалася собі Олена. Думала, що, як завжди, все пройде, і мама знову буде життєрадісною.
Але Олена залишилася сама, зламалися материнські крила, що захищали її від жорстокого світу. Їй довелося швидко дорослішати. Так вона потрапила до дитячого будинку.
Там їй довелося витерпіти багато. Особливо страшно було вночі їхні спальні ніхто не охороняв. Діти були жорстокі: дражнилися, билися, і хоча Олена намагалася триматися осторонь, їй все одно діставалося від старших дівчат і хлопців.
Зовнішність Олени була непривабливою, і вона завжди переймалася через це. У тринадцять років вона виглядала на десять худа, з курносим носом і веснянками. Зате навчання їй давалося легко.
Нова родина і життя Олени
У дитячому будинку вона провчилася недовго, може, близько року, але цей час здався їй вічністю. У матері Олени була подруга з дитячого будинку Соломія, і саме ця добра душа не дала дівчинці залишитися сиротою.
Скажіть, як можна оформити опіку над Оленою? запитала Соломія директора, коли приїхала з чоловіком Дмитром до дитячого будинку.
Директор уважно їх оглянула і, схоже, залишилася задоволена, бо попросила документи.
Ви раніше були знайомі з дівчинкою чи її матірю?
З Оленою ні, а з її матірю ми виховувалися в одному дитячому будинку, відповіла Соломія, а чоловік кивнув. Я нещодавно дізналася, що вона померла, ось і знайшла її доньку.
Директор розповіла все детально, і незабаром, оформивши документи, Соломія з Дмитром забрали Олену до себе. У них була своя родина: Андрій, якому йшло шістнадцяте, і дванадцятирічна Марічка. Олена з перших днів намагалася з дітьми подружитися, але бачила, що не виходить. Вони не приймали її за свою, тим більше ревнували Соломію до неї. Адже вона їхня мама, а тут зявилася якась чужа дівчина, до якої батьки ставляться з теплотою.
Коли Олена щось питала в Андрія, він мовчки розвертався й ішов до своєї кімнати. Марічка теж не розмовляла з нею, а коли мати не бачила, показувала язика й корчила гримаси.
Може, я сама винувата, що не можу з ними подружитися? Це все через те, що я некрасива, тихо страждала Олена, дивлячись на себе в дзеркало. Справжня потвора: маленькі очі, веснянки. Хто ж таку полюбить?
Хоча насправді Олена не була такою вже й страшною. Підлітковий вік, звісно, залишав сліди, але вона дуже засмучувалася, коли порівнювала себе з Марічкою. Та була гарненькою, з кучерями, про які так мріяла Олена, а у неї самій були русі прямі волосся.
Діти були спокійними і не створювали проблем
Олена відчувала, що Соломія намагається любити її, ставиться з добротою й ласкою, як могла. Хоча часу на неї залишалося небагато. Вони з Дмитром завжди були зайняті у них була невелика агенція з нерухомості, і вони крутилися, як білки в колесі. На дітей часу лишалося небагато. Їм пощастило, що діти були спокійними й не створювали проблем.
Як добре, що наші діти прийняли Олену, іноді говорила Соломія чоловікові, і той погоджувася.
Так, а буває й гірше деякі діти взагалі не знаходять спільної мови, відповідав Дмитро.
Так думали батьки, бо не вникали в стосунки між дітьми здавалося, що все гаразд. Олена ніколи не скаржилася, їхні власні діти теж мовчали. Але в кожного в душі кипіли пристрасті.
Переживання
Саме у тринадцять років Олені довелося дорослішати й зрозуміти, що життя не мед.
У мене більше немає тої теплої турботи, яку дарувала мама. Вона пішла, і я вже не чую її ніжних слів, щоб надягла шапку чи тепліше вбралася взимку. Мама вже не хвилюється, щоб я не застудилася. Я памятаю, як вона читала мені казки на ніч. Як же було добре й спокійно поруч із нею. Вона завжди дмухала на подряпане коліно, мазала зеленкою й ніжно витирала мої сльози. Тепер я знаю, як це важко жити без рідної мами, навіть у добрій забезпеченій родині, часто думала Олена наодинці, тримаючи ці думки при собі.
Олена намагалася не сваритися з Андрієм і Марічкою. Дуже поважно стави