Хвору бабусю звали доживати віку у внука. А коли дізналися, що вона лежить у нотаріуса рвали на собі волосся.
Доброго ранку, любенька, поморщилась Оленка, почувши у телефонній трубці голос свекрухи Марії Павлівни. Якщо та дзвонить значить, збирається зіпсувати цей самий добрий ранок.
Оленка ледве терпіла Марію Павлівну. Втім, почуття були взаємні. І справа була зовсім не в тому, що невістка була поганою людиною. Просто вона стала дружиною її нелюбого старшого сина Олега і автоматично потрапила до списку «неприємних персонажів».
В мене для вас чудова новина, єхидно продовжила Марія Павлівна. Моя свекруха, Ганна Леонідівна, тепер буде жити з вами. Прийдеться відпрацьовувати незаслуженно отриману квартиру.
Оленка полегшено зідхнула це була зовсім не погана новина. Зазвичай свекруха вигадувала для неї клопоти гірші. Спочатку молода жінка не розуміла, чим так дістала матір чоловіка, поки він не розповів їй історію.
Олег був старшим із трьох дітей Марії Павлівни. Народила вона його без чоловіка, ще в дівках, і соромилася присутності хлопчика у своєму житті.
Хоча, незважаючи на це, гарненькій жінці з трирічним сином вдалося «запрягти» респектабельного й дуже заможного удівця Івана Петровича. У законному шлюбі в них зявилося ще двоє дітей хлопчик і дівчинка.
Вітчим Олега був розумним і діловитим чоловіком, піднявся ще у 80-х, відкрив кооператив. Потім встиг не розоритися у 90-х, а в 2000-х і зовсім пішов угору.
Своїх дітей за кровю не поділяв як справедлива людина, завжди купував усім порівну іграшок, одягу, їжі.
Але й ременя міг дати кожному, якщо було за що.
А от Марія Павлівна робила різницю. Між щипками та докорами часто шипіла Олегу:
Навіщо я тебе народила, темнявий? Весь у батька невдаху, як ворона серед голубів натякаючи на своїх світловолосих дітей.
Чим був винен нещасний хлопчик невідомо. Він же не просив матір народжувати його заради «квитка в життя». Та й чоловіка їй допоміг знайти саме він.
Іван Петрович пожалів плачу