У селі всі знали й не любили Тараса за його нестерпний характер. Був одружений з Олесею, лагідною жінкою, але з проблемами не могла народити дітей. Прожили дванадцять років, а дитинки так і не було.
Як грім серед ясного неба померла Олеся. Її мати догадувалася, що доньку щось турбує, але та ніколи не скаржилася.
Доню, щось ти погано виглядаєш останнім часом, питала мати, коли Олеся рідко заходила до батьків.
Нічого, мамо, це так Слабу трохи, голова крутиться, але відлежусь і все пройде. Не хвилюйся, заспокоювала вона.
Олеся не звикла нарікати, особливо чоловікові він не терпів, коли дружина скаржилася на головний біль чи інше.
Не прикидайся, знаю я вас, баб! У вас завжди щось болить. Робити не хочеться, то й скаржишся, щоб відкрутитися від господарства. Мовчи краще, ніхто жаліти тебе не буде! чувся у відповідь її грубий голос.
Після похорону минув рік. Тарас жив один, але думка про новий шлюб його не покидала. Одному важко, хоч і звик до самотності. Почав придивлятися до жінок.
Треба брати без дітей, розмірковував він. Чужих мені не треба. Односельчанки-ровесниці всі самі з дітьми. Значить, треба молодшу Хоча не кожна на мене піде
Тарас усвідомлював, що його характер нікому не подобається, друзів у нього немає. Випадок привів його до Ярини непомітної, тихої, але працьовитої дівчини.
Одного разу Тарас підстеріг її біля своєї хати:
Яринко, іди сюди! покликав він, коли вона проходила повз.
Вона підняла очі, побачила його біля хвіртки й несміливо підійшла.
Добридень тихо промовила.
Здоров, буркнув Тарас. Слухай, добре дивлюся на тебе а не пішла б ти за мене? Самотньо мені, господарство міцне. Житимемо в достатку, дітей заведемо. Спадкоємців у мене немає.
Ой, не знаю Ярина почервоніла від здивування. Треба з матірю порадитись.
Радися, а я ввечері зайду.
Прийшла Ярина додому й одразу до матері:
Мамо, здається, вийду заміж.
Що? За кого? Парня ж у тебе нема!
Тарас сьогодні прийде свататися
Ой, доню, він же набагато старший! Подумай добре характер у нього лихий. Недарма шепочуться, що попередню дружину до могили загнав: то працею замучи Яринку жаліли сусіди, а Тарас так і залишився самотнім, бо ніхто не хотів повірити, що у нього може змінитися серце.