Та ж це ж сестра! скрикнув чоловік, коли його сестричка влаштувала шашлики прямо на моїх трояндах! Моя відповідь сягнула двох метрів у висоту
Уявіть: дісталася нам від свекрухи дача. Ну, як дача лише назва. Похила хатина, паркан із трьох дощок і ділянка, заросла бурянами по пояс. Мій чоловік, як і більшість чоловіків, глянув і сказав: «Та ну її, краще продати».
А я вперта, як віслюк! Вчепилася в цю землю. Уже бачила, як тут буде гарно. Рік жила цим мріями. Вклала всі заощадження й, звісно, сили.
Сама фарбувала стіни, наймала майстрів для даху. А головне розбила квітник. Не просто грядки, а справжній рай! Троянди, півонії, гортензії Доглядала за кожною квіткою, як за дитиною.
Чоловік спершу сміявся, а потім, побачивши результат, навіть поважати почав. «Ну ти, Оленко, махінатор!» казав він. І я була щаслива. Мала свій затишок, свою віддушину.
Та не довго. Про нашу дачу дізналася сестра чоловіка, моя золовка Наталка. Пані міська, до землі байдужа, але відпочити на готовому о, це вона вміє!
Однієї суботи, без попередження, на ділянку вїжджає авто. З нього висипається вся Наталкина родина: вона, чоловік і дві розбійниці-донечки.
Олюню, приві-і-т! Ми до вас на шашлики! голосить вона.
Я оніміла, але що робити родина ж. Показала будинок, запропонувала чаю. А вони, не роззувшись, прямо на чисту веранду. І почалося
Дівчата, це було не свято це було нашестя. Її чоловік поставив мангал прямо на мої плетисті троянди. Діти товкотілися по клумбах, ламали квіти. А сама Наталка роздавала накази: «Олю, принеси помідорців!», «Де у вас рушники?». Після них сміття, витоптані квіти й поламані кущі.
Я стояла серед руїн і ледве стримувала сльози.
Та це був лише початок. Вони почали їздити що-вихідних. Не прибирали, не мили. Одного разу я приїхала а вони мої садові рукавички використали для чистки мангала!
Ввечері я спробувала поговорити з чоловіком. Розповідала, як мені боляче бачити зруйноване. А він лише зітхав:
Олю, я розумію. Але це ж сестра! Незручно відмовити. Ми ж родина.
Тоді я зрозуміла: скандалу не уникнути. Моя «маленька Англія» ставала шашликовою зоною, а моя «родина» витирала об мене ноги. План помсти визрів миттєво.
Наступного тижня я зняла з рахунку чималу суму. Чоловік, побачивши СМС, остовпів:
Олю, ти що, зїхала з глузду?! Куди стільки грошей?
На зміцнення родини, любий, усміхнулась я загадково.
Тієї суботи на ділянці кипіла робота приїхали майстри. Чоловік метушився, не розуміючи, що відбувається. А я, з келихом чаю в руках, спостерігала.
О шостій вечора робота завершилася. Посеред ділянки тепер стояв суцільний паркан із профнастилу два метри заввишки. Одна половина мій будиночок і квіти. Інша зона «для родини»: буряни й старий сарай. У паркані хвіртка з замком.
Що це?! пробурмотів він.
Це наш «компроміс», відповіла я. Тут я господиня. А там твоя родина. Нехай Наталка шашлички смалить тепер у неї своя територія.
Як на замовлення, підїхала їхня машина. Наталка вийшла, побачила паркан і очі їй на лоб вилізли. Почала кричати, дзвонити чоловікові А я лише переставила свій шезлонг за новий паркан.
Скажіть чесно: я перегнула? А може, іноді, щоб зберегти свій мир, треба просто поставити паркан високий і міцний?