**Щоденник**
Не тільки жінкам не щастить у сімейному житті, а й чоловікам. Тарас один із таких. Йому вже тридцять вісім, а щастя як не було, так і нема. Двічі намагався створити родину: перший шлюб офіційний, другий без реєстрації. Та обидва розпалися.
Де ж моє щастя? Чому воно мене обходить? То я не там шукаю, то не ті жінки трапляються…
Тарас добряк. Усіх рятує, кожному допомагає. Знайомі його жартують:
Тарик, тобі треба бути добрим чарівником! Тільки на всіх доброти не вистачить.
Але він такий уже від природи. Живе з батьками в селі, у великій хаті, господарство міцне. Руки золоті: і зварювальник, і водій, і меблі зібрати, і пральку полагодити на все спроможний. Тому в селі його шанують. А ще працює на заробітках, заробляє непогано. Та як тільки приїде додому односельці одразу знаходять роботу.
Сину, ну коли ж ти відпочинеш? лає мати. На заробітках ізнотовуєшся, а тут знову працюєш.
Мам, ну людям же треба допомогти…
Люди хитрі! Ти їм безкоштовно все робиш, а вони цим користуються.
Та годі, мам, нічого з мене не втече, завжди відповідає Тарас.
Коли йому було двадцять два, одружився з Галею. Молодша за нього на два роки, гарна та жвава. Матері Тараса вона не подобалася.
Дружину треба брати тиху та скромну, а Галя… встигла багато чого побачити. Ти з нею місяць зустрічався і одразу під вінець!
Мам, тобі завжди щось не так. Ну чим тобі Галя не до вподоби? Мені ж така й треба бо я сам не дуже жвавий.
Жили в батьківській хаті, окремий вхід був то й не перетиналися часто. Як тільки Тарас їхав на заробітки, у Галі починалося «веселе» життя. Батьки вже сплять вона тихенько виходить через город, йде на танці. Одного разу свекруві стало погано, він зайшов до невістки а її вдома нема.
Де ж ця Галя носиться? думав він і побіг за допомогою до сусідки.
Вранці Галя, ніби ні в чому не винна, каже:
Я вдома спала!
Не бреши! Оперізно приходив тебе й сліду не було!
А тобі що від мене треба опівночі? Як Тарас приїде йому все розповім!
Батьки нічого не сказали синові, але одного разу він приїхав раніше. Пішки йшов із сусідом, стукнув у вікно довго не відчиняли. Потім почув шарудіння, а з вікна на кухні вистрибнув якийсь чоловік…
Хто це?! жорстко спитав Тарас.
Ніхто! Яка тобі різниця?
То ти така… гуляща. Чоловік на заробітках а дружина в пляс…
Наступного дня Галя зі збіжжям пішла до матері. Через деякий час Тарас подав на розлучення.
Ну що, синку, тебе ж попереджала, сказала мати.
Та годі, мам, минуло.
А потім Галя зявилася:
Мені позбавлятися від дитини чи народжувати? Твоя ж.
Якщо моя народжуй. Допомагатиму.
І вже девять років платить аліменти, купує синові одяг. А люди шепочуться:
Дурень, хіба ж не видно, що хлопчина не твій!
Галя сказала мій. То й не кину.
Після Галі зустрів Оксану. Вона сама виховувала донечку, і Тарас став для неї опорою. Не реєструвалися, жили так. Оксана добре зійшлася з його батьками.
Молодець, Оксанка, по господарству допомагає, корову подоїть, хвалила мати.
Прожили разом десять років, а потім Оксана сказала:
Мамі погано, поїду до неї.
Може, і мені з тобою?
Поки не треба.
Він навідувався, допомагав, носив гроші. А потім сусід відкрив йому очі:
Тарику, а ти Оксану вигнав? Вона ж з колишнім живе!
Не може бути!
Та перевір сам!
І знову та сама історія…
Який же ти наївний, сварила мати. Довіряй, але й перевіряй!
Але Тарас не змінився. Нарешті мати умовила його придивитися до сусідки Соломії. Не красуня, але господарня, домашня.
Соломія спекла пиріжків, принесла Тарасу сподобалися. Вона ніжно доглядала за ним, готувала смачно. Він зрозумів: кращої дружини не знайти.
Одружилися. Виявилося, що вона ще зі школи його любила, але нікому не показувала.
Соломіє, ми б стільки років разом жили! нарікав він.
А вона лише скромно посміхалася:
Устигнемо ще, Тарасе. Мені всього тридцять два…
А його мати і сусідка Марія, і так дружили, а тепер і зовсім порідніли. Обидві щасливі.
**Життєвий урок:** Довіряй, але дивись уважно. Іноді щастя чекає поруч, але ми його не помічаємо через власні ілюзії.