Колишня
У житті нашому все не просто, особливо стосунки між рідними й чужими. Буває, родичі посвариться і ворогами на все лишаться. А іноді зовсім чужі люди стають ближчими за рідних.
Єгоричу сьогодні сімдесят пять, і він почувається вже похилим, але не самотнім. У молодості його звали Тарасом, а в літах Єгоричем, так коротше й ввічливіше, та й тепліше якось. А він і не суперечить.
Одружився він не рано, у двадцять шість. Хоч у селах тоді хлопці сімї заводили раніше, він усе придивлявся. Із місцевих дівчат жодна йому не сподобалась.
Тарасе, довго ще холостякуватимеш? питали мати, родичі й друзі-одружені.
А чого? Мені й так добре, сміявся він. Встигну ще хомут на шию надіти. Не бачу я, щоб мої друзі раділи: жінки й діти все щось вимагають. А я сам собі господар! Ха-ха-ха!
Але дівчата на Тараса позирали з надією кожна мріяла про нього. Парень був гарний, а головне працьовитий і спритний. У ньому вже тоді відчувався господарський хист, до того ж не пив і не палив. Багато матерів радили дочкам його привабити.
Добрий чоловік із Тараса вийде, говорили сусідки. Та він не поспішав обирати місцеву мабуть, доля йому іншу призначила.
Хоч і ходив Тарас часто вечорами до клубу молоді тоді в селі було багато, музика лунала. Якби шукав наречену, то б одружився. Та чомусь місцеві дівчата його не цікавили. Працював він у «Сільгосптехніці» водієм вантажівки. Часто їздив по районах. І одного разу каже матері:
Завтра зранку їду до Заріччя, голова посилає за запчастинами. Збери мені їсти, бо далеко їхати цілий день піде. Увечері повернусь.
Ой, Тараску, як гарно вийшло! Вже давно тітка твоя Олена збирається до нас, та все нема нагоди. Заїдь по неї, привезеш. Не забудь
Добре, заїду, обіцяв син.
Олена була старшою сестрою матері. І саме ця тітка й зіграла вирішальну роль у долі Тараса. Хоч і не знала заздалегідь, що племінник приїде, але розмова така вже давно йшла.
Тарасе, як будеш у наших краях заїжджай, я завжди рада. А то й до вас з тобою навідаюсь.
Тітка була хитра все норовила племянника оженити.
Коли Тарас проїжджав повз будинок Олени, заскочив на хвилинку:
Тіто Олено, поки я там завантажуюсь, збирайся. Заберу тебе на зворотному шляху.
Ох, ти мій хороший! зраділа вона. Не хвилюйся, буду готова, як піонерка!
На зворотному шляху він забрав тітку, а вона й каже:
Тарасе, давай закинемо мішок картоплі Олені по дорозі. Нам якраз по шляху.
Та давай, машина велика, місця вистачить, погодився він.
За кілометр від Заріччя жила та Олена. Заїхали, мішок Тарас вивантажив, заодно й познайомився з гарною жінкою молодою вдовою, у неї була пятирічна донька Марійка. Як тільки глянув Тарас на Олену між ними пробігла іскра. Тітка Олена вмить помітила.
Ну от і краще, подумала вона. Справа буде
Тарас зажурився дуже сподобалась йому Олена. Удруге побачив її, коли відвозив тітку Олену додому.
Тарасе, давай завітаємо до Олени, треба щось їй передати.
Парень зрадів він уже голову ламав, як її побачити. Поки тітка шепотілась з Оленою, він весь час на неї позирав. Відвіз тітку додому, а вона знову каже:
Просила мене Олена спиці для вязання передати, ось завези їй. Шкарпетки хоче дочці звязати, а свої десь загубила. А в мене зайві
Заїхав Тарас до Олени на зворотному шляху, цього разу вона чаєм пригостила. Розбалакались, знайшли спільні теми. Їхати додому вже треба скоро зовсім стемніє, а їхати далеко.
Олено, а можна я ще до тебе приїду? спитав він у дворі, коли вона з дочкою проводжала його.
А як же, дядьку Тарасе, раптом сказала Марійка. Обовязково приїжджай. Ти нам сподобався, щиро промовила дівчинка. Правда, мамо?
Тарас і Олена весело засміялись.
Ну все, чекайте, приїду.
Отак, побачившись тричі, на четвертий раз Олена з Марійкою зібрались і поїхали з Тарасом.
Він, звісно, зрозумів тітка Олена не дарма просила мішок картоплі до Олени завезти. Та картопля їй була не потрібна у Олени й так повний льох. А от такий хитрий план придумала тітка, щоб їх познайомити. Давно вже ця думка в неї зріла, все гадала, як племінника оженити.
Жили Тарас з Оленою добре, Марійка вже до школи ходила й дуже його любила. Привязалась до нього, усюди ходила за ним. Називала татом. Олена працювала у селі, і все ніби було добре, та ось сімейне життя не склалося поступово почали сваритись, і, як то кажуть, не зійшлись характерами.
Тарас був чоловік нормальний, але була в ньому одна риса деяким жінкам вона не подоба