Ох, діточки мої, сідайте ближче, розповім вам історію, яку мені тут, у будинку для літніх, сусідка по кімнаті переказала. Мене ж, стару, сюди рідня відправила, то тепер я тільки слухаю розповіді та вам їх переказую. А ця про Олену, її чоловіка Тараса і про те, як вона себе відвоювала. Слухайте уважно, бо історія не проста.
Сиділа Олена якось, планшет перегортала, на екрані море блакитне, пісок білий, ніби сметана.
Тарасе, подивись, яка краса! промовила. Готель хвалять, уявляєш, прокидаєшся, а там
А Тарас у телефон уткнувся, ледве поглянув.
Олено, я все вирішив, буркнув.
Вона здивувалась. Вони ж тільки почали про відпустку говорити, бюджет рахувати. Олена кожну гривню відкладала, від кави в кафе відмовлялась, аби разом на море поїхати.
Як вирішив? спитала, усміхаючись. Щось краще знайшов?
Я на Балі лечу. Один, відрізав він, не піднімаючи очей.
У Олени аж подих перехопило. Холод по спині пробіг, липкий, огидний.
Як один? голос тріпотів. Ми ж домовлялись разом Я копила
Тарас нарешті підвів очі холодні, як лід, без краплі тепла.
Олено, без істерик, сказав, губи кривлячи. Подивись на себе.
Олена згорбилася, наче її вдарили. Вона ж не була товстою жіночна, м’яка. У спортзалі тричі на тиждень, їжу обирала, але не морила себе голодом, як моделі з його підписки.
Що зі мною не так? тихо спитала, хоч і знала відповідь.
Він не вперше їй дорікав то живіт “не ідеальний”, то стегна “повні”, то радість її “наївна”. Тарас усміхнувся, ніби насолоджувався.
У відпустку я лечу сам, заявив. Тобі худнути треба, а не по пляжах блукати. Не хочу, щоб поряд міх ходив. Соромно перед людьми.
Слова, як удари. Олена мовчала, дивилась на його чуже обличчя. Десять років шлюбу і все розбилось об його слова. Сліз не було, лише пустота. У голові як вона економила, мріяла про спільну подорож.
Зрозуміло, сказала, наче чужим голосом.
Тарас, задоволений, знову в телефон втопився. Думав, переміг. А Олена до вікна підійшла. Внизу Київ шумів машини, люди, життя. І раптом вона відчула себе вільною. Дістала телефон, перевірила рахунок, про який Тарас не знав. Там було вдвічі більше, ніж на його Балі. Написала подругам: «Дівчата, хто зі мною на Сейшели через тиждень?». Відповіді посипались, як дощ.
Два дні Тарас Олену майже не помічав. Плавки вибирав, друзям хизувався, підписи до майбутніх фото вигадував. Думав, вона у мами, плаче, скоро приповзе вибачатись. Навіть не дзвонив. А Олена тим часом речі зібрала, квитки купила. Тарас, валізи пакуючи, злиться сорочка не там, футболки не так. Згадав, як Олена завжди все акуратно складала, але відігнав думку.
В аеропорту відкрив соцмережі і завмер. Олена на фото щаслива, з подругами, в легкій сукні, на фоні океану й пальм. Геотег: Сейшели. Спочатку подумав жарт? Але ні, ось Наталя з келихом, Іра сміється, а Олена сяє, як давно не сяяла.
Злість накатила. Як посміла? За які гроші? Перевірив спільний рахунок не торкався. У неї свої були? Секрет? Це обпекло гірше за сонце.
Зрадниця! прошипів, аж люди озирнулись. Увесь політ писав їй спершу злісно, потім вимагав пояснень. Відповіді нуль.
А Олена дихала на повні груди. Океан, фрукти, сміх з подругами вона заблокувала Тараса ще в аеропорту. На третій день подруги вмовили на дайвінг. Олена боялась, але інструктор Олег високий, з добрими очима заспокоїв.
Не бійся, я поруч, сказав.
Під водою Олена забула про все, риби заворожили. Коли виринули, вона була іншою.
У тебе посмішка, коли не боїшся, сказав Олег. Частіше посміхайся.
Увечері в кафе він розповідав про океан, слухав її. Не про вагу питав, а про неї. А Тарас тим часом у бунгало шпурнув телефон картку заблокували. У банку сказали: потрібне підтвердження Олени. Океан уже не тішив. Він був у пастці, яку сам збудував.
Додому летів економом, випросив квиток у батька, слухав його догани. Думав, приїде, влаштує Олені сцену, а вона благатиме пробачення. Але вдома порядок, запах лимонів, його валізи стояли. Олена вийшла засмагла, спокійна.
О, ти тут, сказала, ніби він за хлібом ходив. Я все спакувала. Викликай таксі.
Що це? видавив Тарас. Ти собі дозволяєш?
Я собі жити дозволяю, відповіла вона. На розлучення подала онлайн. Ось візитка адвоката.
Він не взяв.
Квартира моя! заревів.
Звісно, кивнула Олена. Я іншу знайшла. Подруги допомогли. Істерики не буде, я чудово відпочила.
Взяла сумку, пішла до две