Ой, слухай, я тобі розповім цю історію, як справжню українську казку з життя.
Ярина памятає своє щасливе дитинство, і хоча зараз їй двадцять пять, вона встигла пізнати в житті і радість, і гіркоту, і зраду.
Коли молодий та гарний лейтенант Іван, щойно закінчивши військовий інститут, запропонував своїй дівчині Олені руку і серце, вона ледь повірила. Вони зустрічалися більше двох років, поки Іван навчався, і побачення були рідкісними курсантів не часто відпускали.
“Оленько, ходімо швидше подавати заяву, ми розпишемося, а потім я поїду до нового місця служби, облаштуюсь. А ти приїдеш пізніше, я зустріну тебе”, казав Іван, щасливий від того, що закінчив навчання, отримав погони і звання, а зараз стане сімянином.
“Я згодна”, відповіла радісна Олена. Їй давно хотілося втекти з дому, від пияючого та вічно скандального батька, а матір теж не дуже шкодувала.
Мати Олени захищала батька, коли той був тверезий, бігала навколо нього з тарілками, а потім все починалося знову. На доньку ніхто особливо й не звертав уваги. Лише б було що поїсти та вдягнути. Зарплату батька мати вибивала з нього криками, доки він не пропивав усі гроші.
Взагалі, нічого доброго вона в житті не бачила.
“Коли в мене буде донька, мріяла Олена, я її любитиму і виховуватиму інакше. І не буде в мене скандалів, бо за такого, як наш батько, я ніколи не вийду. Знайду собі гарного хлопця”.
Олена приїхала до Івана у далеке містечко на Полтавщині, де він служив. Містечко невелике, але однокімнатну квартиру їм дали відразу. До приїзду молодої дружини Іван постарався меблі були наполовину казенні, щось докупив сам.
“Ваню, як я рада! Ми тепер разом, і нам ніхто не потрібен. І тут я сама господиня”, тішилася Олена, а чоловік щасливо обіймав її.
Через півтора року в них народилася донечка Яринка. Ось тут Олені вже довелося крутитися майже самій чоловік то на навчаннях, то на службі, рідко коли встигали разом викупати донечку. Він приходив, коли Яринка вже спала, і йшов, коли вона ще спала. Сумував, звісно.
Час ішов. Донечка підростала, Івана перевели в інше місто, правда, невелике, райцентр, але все ж краще, ніж селище. Потім ще раз, і ще так Ярина й навчалася в різних школах. Крутилися вони по країні, аж одного разу батько прийшов зі служби і сказав:
“Ну все, їдемо на нове місце служби у велике місто, мабуть, там і залишимося назавжди”.
“Нарешті! Заробив”, сказала Олена. “Набридло по цих гарнізонах мотатися. Інші живуть на одному місці і нічого”.
“Оленько, у тебе чоловік військовий, треба було за цивільного виходити. Не розумію, чого тобі не вистачає? У тебе все є: квартира, машина, гроші”.
Але Олена, схоже, характером у матір пішла з часом і до доньки уваги приділяла все менше, і Яринка, чим старшою ставала, тим більше тягнулася до батька. Між ними було повне порозуміння. Олені було байдуже.
Квартиру їм дали в центрі міста, трикімнатну. До цього жили в маленьких, а коли зайшли сюди, у всіх від радості мова віднялася. Особливо Яринці сподобався балкон з десятого поверху відкривався чудовий вид.
Ярина вчилася в хорошій школі. Батько продовжував службу, мати теж працювала. І часто Ярина бачила та чула, як мати свариться з батьком. Він більше мовчав, а Олена постійно щось вимагала. На рівному місці починала сварку. Доньці було шкода батька, який виходив на балкон, сідав у крісло і читав газету, чекаючи, поки дружина випустить пару. На балкон вона не наважувалася виходити сваритися а то ще підуть плітки.
Через два роки батьки все ж таки розлучилися. Ярина залишилася з матірю, батько переїхав у інший район міста. Квартиру Іван залишив дружині й доньці.
“Яринко, приїжджай до мене на вихідні чи на канікулах, ось адреса”, сказав батько і пішов, а вона стиснула в долоні дорогоцінний папірець і сховала його подалі від матері.
Ярина їздила до батька на канікулах разом гуляли в парку, ходили в кіно, їли морозиво. У матері ж, схоже, образа на чоловіка була глибока, і всю її вона виливала на доньці. Та вже вчилася в старших класах і навчилася давати відсіч. Між ними встановився хиткий мир, але жили вони, як чужі.
Коли постало питання, куди вступати вдома чи в інше місто, Ярина, звісно, обрала друге. Їй хотілося якнайшвидше втекти від матері. Вступила в університет, жила в гуртожитку і раділа раділа тому, що не бачила матір.
“На канікули поїду до мами, завітаю до батька”, думала вона.
Настали канікули, Ярина приїхала додому і її спіткало розчарування. Мати жила не одна, а з Олегом, який був лише на сім років старший за доньку. Ярина вперше побачила пяного чоловіка в кварти