Багато залежить від долі
Часто самі люди роблять своє життя важким, нестерпним, але потім розуміють, що треба пробачити, зрозуміти та полюбити. Тоді все налаштовується, і жити стає легше. У Олени не було ні братів, ні сестер. Єдина дитина в родині, і часом їй бракувало обіймів.
Але коли Олена вийшла заміж за Андрія і дізналася, що в них буде двійня, не знала, куди подітися від щастя.
Мої діти не будуть почуватися самотніми, їм удвох буде весело, ця думка завжди крутилася у неї в голові й гріла серце.
Незабаром подружжя дізналося, що у них будуть дочки, хоча Андрію хотілося спадкоємця. Але він швидко забув про свої мрії. Оксанка й Марійка зайняли все його серце без залишку. Обидві були гарненькими й схожими, як дві краплі води. Андрій дивувався, як Олена розрізняє їх за ледь помітними ознаками, яких він не бачив. Для нього це було справжньою проблемою:
Олено, я не можу зрозуміти, кого тільки що нагодував, а хто ще голодний, а дружина, сміючись, підсаджювала до нього ту, що ще не їла.
Та як ти їх розрізняєш? Неможливо! Я постійно плутаюсь, хто Оксана, а хто Марія.
Та любов до доньок залишалася незмінною. Дівчатка підростали, Олена, яка проводила з ними цілі дні, втомлювалася. Вона мріяла про відпочинок, про те, коли чоловік повернеться з роботи й трохи її розвантажить.
Я вже не можу, все мені осточортіло, одного разу вилила душу чоловікові. Не можу від них відлепитися й на хвилину, лізуть, куди падло. Хоч би ти відпустку взяв.
Оленко, ти ж знаєш, зараз ніхто мені відпустки не дасть, роботи хоч відбавляй. До того ж, я один заробляю на всю родину. Хто про наше добробут дбатиме? Розумію, що тобі важко, але допомагаю, як можу.
Андрій справді після роботи забирав доньок і йшли гуляти, щоб дружина відпочила. Якщо погода була погана, грав з ними вдома.
Одного разу він повернувся з роботи, відчинив двері й одразу почув голосний плач дітей. Увірвався в кімнату а дружина спить на дивані. Він розбудив її Олена була пяна.
Швидко заспокоїв дівчаток, нагодував їх, вирішив поговорити з дружиною пізніше. Коли поклав Оксану й Марійку спати, взявся за серйозну розмову.
Олено, я не розумію. Чого ти напилася? Діти плачуть, а ти навіть не чула.
Не розумієш? А тому, що я теж людина, і мені треба розслабитися. Подивився б я на тебе, коли б ти крутився від плити до дітей цілими днями. Трохи випила хіба ж знала, що так швидко відключусь?
Я тобі розумію, але це не вихід. Вино до добра не доведе. До того ж за дітьми треба пильнувати, не дай Боже, щось станеться.
Він вірив Олені вона справді виснажена. Та помилково сподівався, що таке більше не повториться. Все частіше він знаходив дружину пяною, а дітей у сльозах. Вона вимагала відпочинку.
У мене дві доньки, ти розумієш, як я виснажуюсь? Тобі легко на роботі цілий день, а я тут без віддиху.
Ніякі розмови не допомагали. Олена пила все більше. Андрій був безсилий. Коли дівчаткам виповнилося по чотири роки, він подав на розлучення, сподіваючись, що дітей залишать з ним, а не з матірю-алкоголічкою.
Але суда вир