Складно вирішити одразу
На літні канікули Оксана з чоловіком відвезли дітей у село, що недалеко від їхнього міста. Навідували їх кожні вихідні, іноли вона їхала сама. Село за сім кілометрів, тож Оксана могла в пятницю ввечері після роботи сісти на автобус, якщо Тарас у вихідні працював.
Можливо, вона б і не їздила так часто, але по-перше, сумувала за дітьми, а по-друге батько після інсульту, треба було допомагати матері з городом. У цю пятницю зібралась їхати до села відразу після роботи.
Тарасе, я відразу до дітей у село, тож їж тут щось без мене, у холодильнику все є. А в неділю приїжджай за мною, у тебе ж вихідний, дивно, що ти в суботу працюєш
У нас там повний завал, пояснив чоловік. Шеф сказав, що заплатить.
Оксана працювала головним бухгалтером у офісі, у пятницю поспішала закінчити звіт, так поспішала, що через цю метушню допустила помилки і відправила його начальству у область.
У суботу після обіду задзвонив начальник Михайло Богданович.
Оксано, що ти наробила зі звітом? Мені дзвонять зверху і лаються, негайно виправляй, інакше позбавишся премії.
Я в селі, Михайле Богдановичу, може завтра він не дав їй договорити.
Мене не цікавить, де ти, виправляй! кричав він так, що поруч стоїть мати почула.
Гаразд, зараз поїду.
Ой, доню, хто це так кричить?
Начальник, Михайло. Щось я там зі звітом наплутала, поспішала вчора. Ладно, треба їхати, прямо до офісу. Терміново йому
Попрощалась з тринадцятирічним сином і десятирічною донькою.
Ну що, дітки, до наступних вихідних.
Приїхавши до міста, пішла прямо до офісу, подзвонила охороні, щоб не викликали тривогу, ввімкнула компютер і сіла за звіт. Переглянула уважно і знайшла дві помилки такі очевидні, що навіть сама здивувалась.
Як я могла це пропустити? Звісно, там здивувались, таке відразу кидається в очі. Все через цю поспішку, спішила на автобус.
Вже вечір, вона знову надіслала звіт, закрила офіс і пішла додому.
Тарас має скоро прийти з роботи, ось здивується, що я вдома, думала вона, йдучи повільно. Дивно, раніше він у вихідні не працював, і взагалі останнім часом змінився. Телефон з рук не випускає, якийсь задумливий, іноді дратівливий. Треба поговорити, зясувати. Якраз дітей немає, можна спокійно поспілкуватись.
Підійшовши до дому, дістала ключі з сумки, підняла голову і побачила світло на кухні.
Значить, Тарас уже вдома!
Піднявшись на третій поверх, її серце чомусь затріпотіло, підійшовши до дверей, почула романтичну музику, яку чоловік не любив, коли вона вмикала. Це було дивно. Двері Оксана відчинила обережно, у передпокої натрапила на чужі сандалі знайомі, але чиї, не могла згадати.
Тих