Свекруха залишилася на літо
Оленко, а давай я в вас на літо залишуся, промовила Ольга Степанівна, витираючи руки кухонним рушником. Мою квартиру затопили сусіди зверху, треба робити ремонт. Будівельники кажуть, що до осені не встигнуть.
Оля завмерла з поварешкою в руці над каструлею борщу. Літо зі свекрухою? Три місяці під одним дахом? Вона подумки перерахувала всі майбутні канікули дітей, відпустку чоловіка, поїздки на дачу… І весь цей час поруч буде Ольга Степанівна зі своїми зауваженнями, порадами й незадоволеним виглядом.
Звичайно, мамо, почула Оля власний голос. Звичайно, залишайтеся. Куди ж вам ще дітися.
От і чудово! зраділа свекруха. Я ж вам не тягар, допомагатиму, за внуками придивлюся. Вітько на роботі пропадає, а ти сама з дітьми мучишся.
Віктор справді затримувався в офісі допізна, але Оля чудово справлялася з десятирічним Данилком і семирічною Софійкою. Справлялася доти, доки в їхній розмірений життєпис не врилася Ольга Степанівна зі своїми порядками.
Вже наступного дня свекруха взялася за “наведення ладу”. Вона перемила всю посуд знову, бо, на її думку, Оля погано змила мийний засіб. Переклала в холодильнику продукти, пояснивши, що ковбаса має лежати тільки на верхній полиці, а не де попало. Дитячі іграшки акуратно склала в коробки й забрала в комору.
Нащо в домі безлад? заявила вона Софійці, яка шукала свою улюблену ляльку. Погралася поклади на місце.
Софійка розплакалася, а Оля, стиснувши зуби, пішла діставати іграшки назад.
Ольго Степанівно, діти мають почувати себе вдома вільно, спробувала вона заперечити.
Вільно не означає по-свинськи, відрізала свекруха. За моїх часів діти були вихованими.
Данилко, почувши розмову, похмуро буркнув щось під ніс і пішов у свою кімнату. Він взагалі уникав бабусю, а вона постійно робила йому зауваження: то музику слухає голосно, то за комп’ютером сидить довго, то з друзями на вулиці шуміть.
Ввечері Віктор прийшов із роботи втомлений і голодний. Оля, як завжди, розігріла йому вечерю, але не встигла подати, як втрутилася Ольга Степанівна.
Вітьку, ти зовсім схуд! причитала вона, накладаючи синові повну тарілку борщу. Оля погано тебе годує, одні ці магазинні напівфабрикати. Я завтра на ринок схожу, м’яса справжнього куплю, котлет нароблю.
Мам, не треба, у нас усе є, спробував зупинити її Віктор, але мати вже розійшлася.
Як це не треба? Ти мій син, я про тебе дбаю! А то дивлюся, зовсім вас тут запустили… Сорочки не прасовані висять, шкарпетки з дірками. За моїх часів дружина слідкувала за чоловіком, як належить.
Оля відчула, як усередині в ній закипає. Вона цілий день прала, прибирала, готувала, водила дітей до школи й на гуртки, а тут ще й докори в недостатній турботі про сім’ю.
Я дбаю про сім’ю, сказала вона тихо, але твердо. Просто в нас інші часи, Ольго Степанівно.
Часи-часи, зморщилася свекруха. А сім’я одна на всіх лишилася.
Віктор мовчав, методично поїдаючи борщ. Він ніколи не втручався в конфлікти між дружиною й матір’ю, відсиджуючись осторонь. Олю це дратувало найбільше чоловік міг би іноді й заступитися.
Через тиждень спільного проживання стосунки накалилися до межі. Ольга Степанівна критикувала все: як Оля готує, як виховує дітей, як веде господарство. Вона вставала о шостій ранку й починала шуміти на кухні, готуючи сніданок “як належить”. Діти скаржилися, що бабуся не дає їм спокійно поїсти, постійно поправляє, як тримати ложку й скільки жувати.
Мам, може, поїдете до тіті Тетяни погостювати? запропонував Віктор під час чергової сімейної суперечки. Вона ж вас запрошувала.
То я тут зайва? обурилася Ольга Степанівна. Допомагаю, стараюся, а мене виганяють! Тетяна живе в комуналці, там місця нема. Чи я вам заважаю?
Не заважаєте, збрехала Оля. Просто…
Просто що? Кажи прямо, що думаєш!
Просто в нас різні погляди на життя, обережно промовила Оля. І дітей ми виховуємо по-різному.
Так! тріумфально вигукнула свекруха. Ось воно що! Значить, моє виховання вам не підходить? А Вітька яким виростила? Порядним чоловіком, працьовитим!
Мам, годі, втомлено попросив Віктор. Ми всі нервові.
Не годі! не вгамовувалася Ольга Степанівна. Я хочу зрозуміти, у чому моя провина. Чим я вам заважаю?
Оля глибоко зітхнула. Накопичене роздратування рвалося назовні, але вона стримувалася з усіх сил.
Ви не заважаєте, повторила вона. Але в кожної сім’ї мають бути свої кордони.
Кордони! зневажливо фукнула свекруха. Для рідної матері кордони! От і часи настали