Спочатку Максимові здавалося, що мама просто трохи поповніла. Хоча якось дивно тільки талія округлилась, а в іншому все як було. Запитувати було ніяково, раптом мати образиться. Тато мовчав, дивлячись на неї з ніжністю, і Максим теж вдав, що нічого не помічає.
Але незабаром живіт став очевидним. Одного разу, проходячи повз спальню, хлопець випадково побачив, як тато гладить маму по животу й щось тихо шепоче. Вона посміхалася, задоволена. Максиму стало ніяково, і він швидко пішов геть.
«Мама чекає дитину», раптом зрозумів він. Це відкриття не так вразило його, як шокувало. Мама, звісно, виглядала молодо навіть на тлі матерів однокласників, але вагітність у її віці викликала у нього огиду. Він же знав, звідки беруться діти, але уявити своїх батьків у такому контексті Ні, це було занадто.
Тату, мама чекає дитину? одного разу спитав він у батька. З ним було легше говорити про таке.
Так. Вона мріє про доньку. Глупо, мабуть, питати, кого б ти хотів брата чи сестричку.
А взагалі у такому віці народжують?
У якому «такому»? Мамі всього тридцять шість, мені сорок один. А тобі що, не подобається?
А мене хтось питав? грубо відрізав Максим.
Батько прискіпливо подивився на нього.
Сподіваюся, ти досить дорослий, щоб зрозуміти нас. Мама давно хотіла дівчинку. Коли народився ти, ми жили в орендованій хаті. Вона сиділа з тобою, а працював лише я, грошей ледь вистачало. Тому ми відклали другу дитину. Потім померла бабуся, і її квартиру віддали нам. Памятаєш її?
Максим знизав плечима.
Зробили ремонт, переїхали. Коли ти підріс, мама вийшла на роботу, стало легше, я купив перше авто. Знову відкладали доньку, казали встигнемо. А потім просто не виходило А тепер, коли вже й не сподівалися
Сподіваюся, буде дівчинка, як хоче мама. Вона, звісно, молода, але вже не дівчинка. Тому будь ласка, не нервуй її. Якщо щось непокоїть кажи мені. Домовились?
Так, зрозумів, тату.
Потім вони дізналися, що справді буде дівчинка. У домі зявилися рожеві дитячі речі такі крихітні, немов лялькові. Поставили ліжечко. Мама часто випадала з розмови, сиділа наче в іншому вимірі, прислухаючись до себе. Тоді тато тривожно питав, чи все гаразд, і Максим перенімав його хвилювання.
Особисто йому було начхати на цю дитину, тим більше на сестру. Нащо йому соплі й пелюшки? Йому потрібна була лише Олена Біличенко. Батьки хочуть ще одну дитину їхня справа. Йому що з того? Навіть добре менше уваги, менше дорікань.
А це небезпечно? Народжувати в її віці? поцікавився Максим.
Ризик є завжди. Звісно, мамі важче, ніж коли вона чекала тебе на тринадцять років молодша була. Але ми ж не в лісі живемо, а у великому місті, де є лікарні, лікарі Усе буде добре, втомлено додав тато.
А коли? Через скільки?
Що? Народить? Через два місяці.
Але мама народила на місяць раніше. Максим прокинувся від галасу за стіною стогони, метушня. Він сів на ліжку, протер очі й пішов до батьків. Мама сиділа на зімятій постелі, тримаючись за спину й гойдаючись, немов маятник. Тато метушився, збираючи якісь речі.
Головне папку з документами не забудь, прошепотіла мама, заплющивши очі.
Мам кликнув Максим, миттєво прокинувшись.
Вибач, розбудили. Де ж ця «швидка»? заклопотано пробурчав тато.
У ту ж мить подзвонили у двері. Батько кинувся відчиняти. Максим не знав, йти одягатися чи залишитися, але в кімнату ввійшли двоє у формі чоловік і жінка і одразу почали розпитувати маму:
Як давно перейми? Як часто? Води відійшли?
Коли на неї накотила нова схватка, відповідав тато. На Максима ніхто не звертав уваги, і він вийшов. Повернувшись уже одягненим, він побачив, як батьки виходять із квартири. Мама йшла у халаті й капцях. На порозі тато озирнувся:
Я скоро повернуся, а ти приберись тут. Він хотів ще щось додати, але мама скрикнула й схопила його за руку.
Максим ще хвилину стояв, дивлячись у слід, потім глянув на годинник. До школи ще дві години можна поспати. Він склав диван, прибрав речі й пішов на кухню.
Батько повернувся, коли Максим збирався виходити.
Ну що, вже народила? спитав хлопець, намагаючись вгада