**Чоловік на півставки**
Чудово. Зробив дружині дитину і під мамину спідницю? Ні, сину, так не вийде. Я тебе ховати не буду.
Та яке тут ховання? Я ж не назавжди… Просто перепочити хочу, розумієш? Там вона кричить, плаче, потім вибачається, а потім знову кричить… У мене нерви на межі, що навіть чуже дихання дратує!
Відпочинеш на тому світі, проказала Соломія, рішуче крокнувши вперед. Одружився терпи. Це тобі не табір, а сімя. Чи ти думав, що будете все життя по клубах бігати та кіно дивитися?
Максим відвів погляд і ніяково знизав плечима. Він хотів щось сказати, але слів не знайшлося. Син поставив сумку на підлогу, ніби все одно збирався пробратися до квартири матері, навіть крізь її обурення.
Соломія миттєво підступила ближче.
Ні! Жодних ночівель. Жодних вечерь. Сам не підеш поліцію покличу. Серйозно. Оце мені, він устав
Максим завжди так себе поводив. Дивився боязко й провинувато, але в очах блимали іскорки образи.
…Син із дитинства був майстром ухиляння. Поки старший брат працював на городі, Максим скаржився на живіт і лежав у ліжку з температурою. Соломія бігала з ним по лікарях, доки не зрозуміла, що її молодший просто дуже артистичний і хитрий.
Одного разу, коли син знову «захворів» перед контрольн