Вибір зневолі
Наталко, може, вже годі обманювати один одного? Віктор підійшов до жінки так близько, що вона відчула його подих.
Вітьку, та ти ж знаєш, що він мій чоловік! нервово скрикнула Наталка, адже за цей вечір їй довелося повторити це вже кілька разів.
Ну і що, що чоловік! Ми маємо право на щастя! Скажи мені правду, адже Вовчик мій син?! з цими словами Віктор обхопив Наталку за плечі.
Жінка похилила голову й заплакала, вже не соромлячись власних сліз…
…Наталка й Олексій жили в одному будинку й знали один одного з самого народження. Квартири їхніх батьків були на одному сходовому майданчику. Не те щоб родини дуже дружили, але підтримували теплі сусідські стосунки.
Тісної дружби між сусідами навряд чи вийшло б. Батьки Наталки працювали у філармонії. Інтелігентна родина, жили дружно й весело, часто приймали гостей. Наталочка вже ходила до музичної школи й збиралася йти стопами батьків повязати своє життя з музикою.
Родина Олексія повна протилежність. Мати працювала продавчинею у місцевому супермаркеті. Батько слюсар на заводі. Незважаючи на різне виховання, Олексій і Наталка дружили. Спочатку малюками гралися у дитсадку, потім разом пішли до першого класу. У початковій школі навіть сиділи за однією партою.
Батьки Наталки не особливо заважали дружбі доньки з простим сусідським хлопчиком. Проте як потенційного зятя його ніколи не сприймали. Батьки Олексія, навпаки, раділи дружбі сина з перспективною нареченою й не пропускали нагоди назвати їх «нареченим і нареченою».
…Чергове 1 вересня у сьомому класі назавжди змінило життя Наталки. Коли всі зібралися у класі на перший у цьому навчальному році класний час, класна керівниця увійшла не сама, а з симпатичним юнаком.
Доброго дня, діти! Знайомтеся це Віктор ваш новий однокласник. Тепер він навчатиметься у нашому класі. сказала класна керівниця Оксана Миколаївна й показала Вікторові на вільне місце за третьою партою.
Віктор одразу привернув увагу всіх дівчат одягнений у гарний костюм, стильна зачіска, якась промениста посмішка й неймовірні блакитні очі. Наталка теж помітила новачка. Але підійти й познайомитися не наважувалася.
На початку вересня почалися заняття у музичній школі. Того дня Наталка, як завжди, йшла на урок сольфеджіо. Вона думала про щось своє, навіть коли опинилася на ґанку музичної школи. Дівчина взялася за ручку дверей, коли раптом вони розчинилися. Наталка від несподіванки здригнулася й відступила.
На ґанку зявився Віктор.
Ой, привіт! зніч