**Щоденниковий запис**
“Все добре” сказала й проплакала всю ніч.
Мамо, що з тобою? Олена штовхнула матір за рукав. Чому мовчиш? Я ж питаю!
Усе гаразд, доню, Ганна Іванівна витерла руки об фартух і відвернулася до вікна. Просто сьогодні втомилася.
Яка втома? Ти ж на пенсії! голос доні звучав роздратовано. Я тобі вже півгодини розповідаю про переїзд, а ти наче й не чуєш.
Чую, чую. Переїжджаєте в новий дім, молодці.
Олена хмикнула й сіла за кухонний стіл, де стояли неторкані чашки зі стиглим чаєм.
Мамо, ну подився на мене нарешті! Що трапилося?
Ганна Іванівна повільно обернулася. В її очах грали непромовлені сльози, але вона наполегливо стримувала їх.
Кажу ж, усе добре. Розповідай далі про свій дім.
Олена уважно подивилася на матір. Щось було не так, але зрозуміти що саме не могла. Мати виглядала знесиленою, під очима темні кола.
Мамо, а де тато? Він ще не прийшов із дачі?
Тато… Ганна Іванівна завагалася. Тато затримується. Справ багато там, у городі.
У грудні? здивувалася Олена. Які справи в грудні на дачі?
Ну… сніг прибрати, будиночек перевірити. Зима ж.
Донька нахмурилася. Батько ніколи не їздив на дачу взимку. Говорив, що там робити нічого, тільки гроші на дорогу витрачати.
Мамо, подзвони йому. Хай їде, мені з вами обома треба поговорити.
Не варто його турбувати, швидко відповіла Ганна Іванівна. Він там… зайнятий.
Чим зайнятий? Олена дістала телефон. Зараз сама подзвоню.
Не треба! матір різко вихопила трубку. Не дзвони йому, будь ласка.
Олена остовпіла від такої реакції.
Мамо, що відбувається? Ви посварилися чи що?
Ми не сварилися. Усе добре, я ж кажу.
Яке це “усе добре”! вибухнула Олена. Ти сидиш бліда, як стіна, очі червоні, тата немає вдома, а ти твердиш “усе добре”!
Ганна Іванівна міцно стиснула губи й знову відвернулася до вікна. За шибкою кружляли великі сніжинки, вкриваючи двір білим покривалом.
Хочеш свіжого чаю? спитала вона, міняючи тему. Цей уже холодний.
Не хочу чаю! Хочу правди!
Олена підвелася й підійшла до матері впритул.
Мамо, я твоя донька. Якщо щось сталося я маю знати. Де тато?
Ганна Іванівна закрила очі. У грудях все стиснулося від болю, який вона носила в собі вже тижд