Оксана Іванівна поспішно йшла до зупинки, тримаючи невелику сумочку біля грудей. Дощ щойно перестав, а асфальт блищав мокрими плямами під сивим жовтневим небом. У сумочці лежало двісті гривень усе, що вона змогла назбирати на ліки для чоловіка. Василь Петрович знову скаржився на біль у спині, а лікар виписав такі дорогі таблетки, що пенсії не вистачало навіть на половину упаковки.
Маршрутка підкотила до зупинки зі скрипом гальм. Оксана Іванівна піднялася по сходинках, простягнула водієві десять гривень.
Двадцять пять, буркнув він, навіть не подивившись на неї.
Як двадцять пять? Учора їхала за двадцять, здивовано сказала жінка.
Сьогодні двадцять пять. Ціни піднялися, водій нетерплячо постукав пальцями по керму.
Оксана Іванівна завагалася. Двадцять пять гривень це значить, що на ліки залишиться ще менше. Може, пішки дійти? Але до аптеки кілометри три, а вдома чекає Василь Петрович, страждає…
Тіточко, може, пройдете? почувся голос із середини салону. За вами черга.
Обличчя Оксани Іванівни почервоніло. Вона зарилася у сумочку, дістала ще десять гривень і пять.
Дякую, пробурмотів водій, навіть не глянувши на гроші.
Жінка пройшла в салон, озирнулася. Вільних місць не було. Хлопець у навушниках сидів, уткнувшись у телефон. Поруч дівчина щось друкувала, теж не піднімаючи голови. У середині салону жінка з малою дитиною на руках колихала її, наспівуючи колискову. Дитина плакала, а мати виглядала виснаженою.
Сідайте, раптом сказала жінка з дитиною, кивнувши на своє місце. Мені все одно стояти, він не дає сидіти.
Та що ви, дякую, я постою, заперечила Оксана Іванівна.
Та сідайте вже, наполегливо повторила мати. Видно ж, що втомилися.
Оксана Іванівна подякувала й сіла. Малюк подивився на неї великими цікавими оченятами й раптом усміхнувся.
Який гарненький, мимоволі зворушилася Оксана Іванівна. Скільки йому?
Вісім місяців. Зубки ріжуться, тому й капризничає, втомлено відповіла мати. Їдемо до лікаря, може, щось випише.
А я теж до аптеки, чоловікові ліки купую. Спина у нього дуже болить.
Розумію. У мене теща теж страждає, артрит у неї.
Маршрутка зупинилася на наступній зупинці. Увійшла літня жінка з паличкою, повільно, обережно піднімаючись по сходинках. Водій нетерпляче поглядав у дзеркало.
Ну швидше, бабусю, час гроші!
Жінка з паличкою розгублено озирнула салон. Усі місця були зайняті. Хлопець у навушниках навіть не підняв голови, продовжуючи дивитися у телефон.
Молодий чоловіче, звернулася до нього Оксана Іванівна, може, поступитеся місцем?
Хлопець неохоче вийняв один навушник.
Що?
Літній жінці місце поступіться, повторила Оксана Іванівна, кивнувши на бабусю з паличкою.
А, так… хлопець неохоче підвівся, не відриваючись від екрана.
Літня пасажирка подякувала й обережно сіла.
Дякую вам, голубко, сказала вона Оксані Іванівній. Добрі люди ще лишилися.
Оксана Іванівна зніяковіла від подяки. Їй було ніяково сама вона теж не відразу помітила бабусю, заговорившись із молодою матірю.
Маршрутка різко загальмувала на світлофорі. Усі пасажири похитнулися вперед. Дитина заплакала.
Обережніше! обурилася мати. Діти в салоні!
Дороги такі, що хоч не хоч, а трясе, відчепився водій. Не подобається викликайте таксі.
На таксі не всім гроші є, тихо сказала жінка з паличкою. Мені до поліклініки треба доїхати, а пішки вже не дійду.
Та всі ми тут економимо, підтримала її Оксана Іванівна. Ціни ростуть, а пенсії ті самі.
Ось саме так, кивнула молода мати. Я у декреті, чоловік один працює. Кожну гривню рахуємо.
У салоні запанував відтінок взаєморозуміння. Пасажири переглядалися, мовчки кивали один одному. Кожен розумів, що інші теж стиснуті в коштах, теж змушені заощаджувати на дрібницях.
А памятаю, раніше в автобусах кондуктор був, зітхнула жінка з паличкою. Усе чемно, квиточок дасть, решту правильно…
Тепер не те, погодилася Оксана Іванівна. І ціни не міняли кожного дня.
Та що там ціни, встряла жінка років сорока, що сиділа біля вікна. Поваги більше було. Шанування до людей.
Хлопець у навушниках підняв голову, зацікавлено прислухався до розмови.
А я ось думаю, несподівано сказав він, може, ми самі один до одного байдужі стали? Кожен у своєму телефоні живе, нікого не помічає.
Оксана Іванівна здивовано подивилася на молодого чолові