**Виплекала чоловіка.**
Досить! Моя терпцість тріснула! гримнув Олег, щойно вони з Соломією увійшли до хати. Ти коли навчишся тримати язика за зубами?
А що я такого сказала? обурилася Соломія.
Та ще й питаєш? Олег викривився в недобрій усмішці. Ти, моя любов, вже всі межі переступила! Треба тебе виховувати!
Олеже, чого ти так розпалився? відступаючи, спитала вона.
Твоя поведінка навіть задовільною не є! Сама з мізинчик, а гонору як у вітряка!
Не всім же бути такими довголузими, як ти! відповіла Соломія. Дівчина має бути ніжною та витонченою!
А ще тихою, слухняною та покірною! Чого тобі бракує! Олег розстібнув ремінь і витягнув його із штанів. Виховуватиму тебе, як діди наказували!
Ти з глузду зʼїхав? відскочила Соломія. Ти мене що, битимеш?
Виховувати! Олег оскалив зуби. І покараю за довгий язик! Ти ж мою матір сьогодні ледь не до інфаркту довела!
А хай не несе дурниць! відповіла Соломія. З якого дива я маю знімати туфлі, які, до речі, у пакеті принесла, щоб одягати її смердючі капці? Не з моїм зростом, знаєш, на низькому ходу виступати!
Звичайні капці! наступаючи, сказав Олег. Для гостей!
А з яких пір гості мають мити посуд, а потім ще й плиту? трохи похилила голову Соломія. До того ж, я не терплю, коли мені наказують!
Ось чому зараз і отримаєш! Ти моя дружина, а поводишся, наче недобита королівна! Так я тебе зараз добʼю, щоб чоловіка поважала! І його рідних шанувала!
А хай поводяться нормально! Соломія юркнула у кімнату. Самі хамлять, а я що, мовчати маю? Ти ж мав дружину захистити!
Подивись, яка я маленька й тендітна! А вони мене ображають! Соломія надула губки, але пильно стежила за чоловіком.
Якби ти поводилася відповідно до свого зросту й становища, ніхто б тобі не хамив! Але ж у тебе своя думка! Ось я зараз її з тебе вибʼю!
Будь ласка, не треба! Соломія шмигнула носом. Ти ж мене пораниш!
Ще й як! задоволено відповів Олег. Так навчу, що до кінця життя своє місце знатимеш! Зовні маленька, а ставиш себе, наче княгиня!
Ні! скрикнула вона, відскочивши до стіни й згорнувшись у клубочок. Будь ласка, не чіпай мене!
Олег підійшов упритул і замахнувся ременем:
Треба! З таких зухвалих дурниць вибивати! Інакше не розумієте!
Знайомство Олега з батьками майбутньої дружини залишило незабутній слід у його памʼяті.
Богдан Трохимович, який наполягав, щоб його називали «тато Бодя», довго тряс Олегову руку, а потім ще й міцно обійняв:
Сину! Та я ж для тебе все, що забажаєш, зроблю! Усе життя мріяв про сина, а Тетяна мені лише доньку народила й на цьому зупинилася!
А я ж мріяв про рибалку з сином, про футбол, про полювання! Це ж син! А не всі ці дівочі мережива-перебріхухи! А з тобою, зятечку, ми тепер розвернемося!
Радий, тато Бодя, зніяковіло промовив Олег. Я в рибалці не експерт.
Та годі! Ми всі не експерти! засміявся тато Бодя. Головне, що в мене син буде! А рибалці навчу! Чому завгодно навчу!
Ну, якщо час знайдеться
Та ти ж не розумієш, яке ти для мене щастя! у чоловікові блиснули сльози. З ними ж і поговорити ні про що! він кивнув у бік доньки й дружини. А ми з тобою можемо про машини, про космос, кісточки бабському засиллю перемити!
Тетяна Ярославівна відтягла чоловіка від майбутнього зятя й запросила до столу:
Це його болячка! вибачливим тоном сказала вона. У нього пʼять сестер, та ще й у жіночому колективі працює. Він же мене мало не в пологовому не залишив, коли я сказала, що не сина народила. Тепер буде йому з ким душу відвести!
Чим зможу, скромно відповів Олег, сідаючи на стілець.
Думаю, зможеш, Олеже, усміхнулася Тетяна Ярославівна. Ти б знав, як він про сина мріяв! Навіть із Соломійки намагався хлопця виліпити, та добре, що я вчаси втрутилася!
Дівчина має бути ніжною, ласкавою, витонченою! вона глянула на чоловіка: А не тим, що ти з неї робити намагався!
Тато Бодя невдоволено зиркнув на дружину, потім на доньку, але з доброю усмішкою подивився на Олега.
Ось! помітила Тетяна Ярославівна. Досі на нас ображається. Трапляється, прибіжить розхвильований, щоб розповісти щось, а потім зрозуміє, що тема не жіноча.
Махне рукою, вилає під ніс та й піде. Буває, що й слова за день не промовимо. Але з твоїм приходом у наше життя, Олеже, Тетяна Ярославівна погладила зятя по руці, він ожив!
Але якщо він тобі дуже набридатиме,