Уяви собі, він зовсім виходить із-під контролю. Вчиться погано, додому приходить пізно
Ганна Петрівна поставила на стіл дві чашки кави й підсунула подрузі тарілку з печивом. За вікном крапав осінній дощик, а в квартирі було затишно й тепло. Оксана, як завжди, виглядала ідеально охайна зачіска, ледве помітний макіяж, елегантна сукня. У свої пятдесят вісім вона вміла доглядати за собою.
Галю, дуже дякую, що погодилась допомогти, Оксана взяла чашку й вдячно посміхнулась. Чесно кажучи, я вже не знала, до кого звернутися.
Та годі тобі, Оксанко, ми ж стільки років дружимо. Звичайно, допоможу, Ганна сіла навпроти й уважно подивилась на подругу. Розказуй усе по порядку. Що трапилось із твоїм Андрійком?
Оксана зітхнула й провела рукою по скроням.
Уяви собі, він зовсім виходить із-під контролю. Вчиться погано, додому приходить пізно, а вчора я знайшла в його кишені якісь таблетки.
Господи, Ганна притулила руку до грудей. Наркотики?
Не знаю. Може бути. Я так злякалась. А він нічого не пояснює, лише гарчить. Каже, що це не моя справа.
Ганна похитала головою. Вона добре знала Андрія Оксаниного онука, сімнадцятирічного хлопця, який залишився без батьків і жив із бабусею. Раніше він був слухняним хлопчиком, але останнім часом став якимось похмурим і замкненим.
То що пропонуєш? запитала Ганна.
Мені потрібні гроші на приватного детектива, Оксана говорила тихо, майже шепотом. Хочу дізнатись, з ким він спілкується, де пропадає. Може, потрапив у погану компанію.
Скільки треба?
Пятнадцять тисяч. Я знаю, що це багато, але обіцяю повернути за місяць. Як тільки отримаю пенсію.
Ганна навіть не задумалась підвелась і пішла до шафи, де тримала заначку. Оксана була її найкращою подругою вже більше двадцяти років. Вони познайомились на роботі, коли ще були заміжніми, виховували дітей, будували плани на майбутнє. Потім доля розкидала їх по різних містах, але вони не втратили звязок. Листувались, дзвонили, навідувались одна до одної.
Коли Ганна овдовіла, саме Оксана підтримувала її, допомагала пережити горе. А коли в Оксани трапилась біда її син і невістка загинули в аварії, залишивши маленького Андрійка, Ганна негайно приїхала й допомагала організувати похорони, оформити опікунство.
Тримай, Ганна простягнула подрузі конверт із грішми. І не думай про повернення. Якщо знадобиться ще, скажи.
Оксана взяла конверт і міцно обняла Ганну.
Ти в мене найкраща, прошепотіла вона. Не знаю, що б я без тебе робила.
Ще довго вони сиділи на кухні, пили каву й говорили про життя. Оксана розповідала, як важко виховувати онука одній, особливо в переходовий вік. Ганна радила, ділилась досвідом виховання власного сина.
А твій Івасик як? запитала Оксана. Давно його не бачила.
Добре живе. Сімя в нього гарна, робота стабільна. Тільки дзвонить рідко, дуже зайнятий.
Зрозуміло. У всіх діти, як пташки, розлетілись.
Оксана зібралась йти лише ввечері. Ганна провела її до ліфта, вони попрощались, і подруга зникла за зачиняючимися дверима.
У квартирі стало тихо. Ганна прибрала посуд, полила квіти на підвіконні й сіла до телевізора. Але фільм не йшов у голову усе думала про Андрія. Хороший був хлопчина, чемний, розумний. Невже справді звязався із наркотиками?
Наступного дня Ганна пішла до поліклініки на плановий огляд. У черзі до терапевта сиділа її сусідка Наталка.
Ганнусю, привіт, привіталась сусідка. Як справи? Щось давно тебе не було видно.
Та все нормально. Вчора подруга приїжджала, у неї проблеми з онуком.
А яка подруга? Та, що на чорній іномарці їздить?
Ганна здивувалась. Оксана справді приїхала на машині, але нік