**Щоденниковий запис**
Того ранку моя кішка поводилася дивно. Зазвичай вона дрімає аж до обіду, ледарствує, перебираючи лапками уві сні, але цього дня вона була немов на пружинах з самого світанку.
Усю добу вона не виходила з кухні. Щоразу, коли я заходила, вона сиділа на газовій плиті то голосно й наполегливо нявчала, то раптом починала шипіти, дивлячись кудись у бік стіни.
Я кілька разів брала її на руки й виносила з кухні, гадаючи, що вона просто бешкетує або шукає уваги. Але варто було мені відвернутися а вона вже знову була там, на плиті, й дивилася на мене своїми великими очима, наче намагалася щось сказати.
Спочатку я подумала, що вона просто голодна. Насипала корму, дістала улюблені ласощі, але вона навіть не доторкнулася. Це було незвично. Моя Маруся ніколи не відмовлялася від смаколиків.
До вечора мені стало зле. Зявилася слабкість, запаморочення, нудило. Я подумала, що це, мабуть, втома чи тиск. Але кішка ставала все неспокійнішою бігала по кухні, знову стрибала на плиту, нявчала так голосно, що це почало мене дратувати.
І раптом я зрозуміла причину її дивної поведінки і мені стало моторошно.
Лише пізно ввечері все прояснилося. Коли до кухні зайшов сусід Іван, щоб попросити інструмент, він нахмурився й сказав:
У тебе смердить газом. Дуже сильно.
Ми викликали аварійну службу. Виявилося, що за плитою була витік чадного газу через пошкоджені труби. Газ накопичувався повільно, а симптоми, які я списувала на втому, виявилися справжнім отруєнням.
Досі думаю, що могло б статися, якби не моя кішка. Вона відчувала це з самого початку. Її нявчання, шипіння, спроби утримати мене на кухні все це було відчайдушною спробою попередити.
Ми швидко звернулися до лікарні, обстежилися, і, на щастя, все обійшлося. Але тепер, коли моя Маруся поводиться «дивно», я першим ділом прислухаюся до неї.
Того дня вона врятувала мені життя. **І тепер я знаю: якщо тварина щось намагається сказати варто не просто слухати, а чути.**