**Розлучення серед друзів**
Думав, що розлучення стосується лише подружжя. Виявилось, воно торкається й усіх, хто з ними дружив
Наша компанія склалася в Києві, точніше, у його спальних районах там, де довгі вулиці з майже однаковими хрущовками, акуратними палисадниками та поштовими скринками біля підїздів. Спочатку ми зустрічалися на курсах саморозвитку, на заходах громади, дитячих днях народження та шкільних виставах. Через пару років уже ніхто не уявляв свята чи вихідні одне без одного.
У компанії було шість пар.
Я з дружиною.
Оля з Іваном найближчі.
Та ще чотири родини з дітьми приблизно одного віку.
Наш календар був розписаний, як у великої родини:
Літо поїздки на Дніпро, шашлики, кукуруза на мангалі та День Незалежності у парку з салютом.
Осінь яблука з медом, Галoween та День Подяки (так, ми це теж святкували).
Зима лижі, Різдво, Новий рік та дитячі канікули в Карпатах.
Весна Великдень з традиційними пасками.
Здавалось, що ця дружба назавжди.
Поки одного дня не подзвонила Оля й спокійно оголосила:
Ми з Іваном розлучаємось.
Я завис, як старий компютер. Вони ж були ідеальною парою! Аж ніякої хмаринки на їхньому сонячному небі Чи ми просто не помічали їхніх проблем, бо так було простіше?
У підсумку я випалив перше, що спало на думку:
А як же наш День Подяки у вас у квартирі? Ти ж обіцяла індичку з гречаною кашею
Свято все ж відбулося, але вже в нас індичка не повинна пропадати.
Іван прийшов з новою дівчиною.
Ми ж цивілізовані люди, незграбно підморгнув він друзям.
Красуня була молодшою за тридцять: коса до пояса, ноги нескінченні, а шортики ледве прикривали попу. Чоловіки непомітно ковтали слину, дружини закачували очі.
Оля фуркнула:
Ну-ну, подивимось, як вона заспіває, коли дізнається, який він жадібний!
І раптом до мене:
Ти взагалі чия подруга?!
Свято було зіпсоване.
У відповідь Оля привела на наступне день народження якогось застарілого ботана у мішкуватому піджаку та круглих окулярах. Він увесь вечір нудно торочив «розумні» промови, пересипаючи їх плоскими жартами, і тихо згас, так і не отримавши підтримки ні від чоловіків, ні від жінок.
Вдома колишня пара стала постійною темою обговорень.
Дружини дружно підтримували Олю.
Чоловіки, хоч і робили вигляд, що обурені підлістю Івана, потай захоплювались.
Почалась складна дипломатія.
На мій день народження запросили лише Олю з дітьми «щоб дітям було веселіше».
На літній шашлик Івана з черговою феєю: «там усі їдять і пють, спілкуватись особою не треба».
Найважче було з ювілеями.
Марічка, готуючись до срібного весілля, драматично зітхнула в трубку:
Наталко, я не знаю, як їх розсадити. Ми не витримаємо перестрілку їхніх поглядів.
Ми з нею цілу годину малювали схему розсадки:
Івана з дівчиною у кут за колону.
Олю до каміну й десертного столика.
Дітей куди вийде.
Може, пощастить, і хтось захворіє? з надією зітхнула Марічка, а потім пошепки вибачалась сама перед собою.
Кульмінація настала на випускному їхньої доньки.
Зал улюбленої піцерії, квіти, кулі, музика.
Оля з одного боку довгого столу.
Іван з іншого.
Посередині торт, як розділова смуга.
Іванова красуня з декольте на радість хлопцям гортала телефон. Дружини шипіли на чоловіків очима. Чоловіки робили вигляд, що їм цікава лише піца.
Я спробувала розрядити обстановку:
Головне, що ви обидва прийшли. Дитині радість
Холод був такий, що піца перетворилась на морозиво.
Поступово все встало на свої місця.
Ми частіше почали бачитись із Олею і цікавіше, і безпечніше.
З Іваном спілкування звелось до рідких «лайків» та випадкових зустрічей у «АТБ».
І я зрозумів просту річ: розлучаються не лише чоловік і дружина. Трохи розлучаються й друзі.
Тепер кожне наше свято як засідання Радбезу: суворий етикет і продумана розсадка.
День Подяки, наприклад, ми відзначаємо у два заходи:
Спочатку з Олею індичка та печена картопля.
Потім з Іваном стейки та його чергова фея в міні-шортах.
А нещодавно я подумав: якщо хтось ще розлучиться, нам доведеться відкривати окремі чати на кожне свято.
Дружба ніби жива, але тепер вона, як членство у спортклубі індивідуальна, з обмеженнями та суворими умовами використання.
А іноді здається: якби можна було оформити розлучення з дружби офіційно, ми б теж підписали папери тільки без адвокатів та аліментів, але з графіком шашликів та правом на «спільних друзів по вихідних».
Розлучення штука заразна. Навіть якщо воно чуже