**Уяви**
Уяви місто, де ніхто не залишається непоміченим.
Де прибиральницю Наталію знають так само добре, як і директора Петренка.
Де цінність людини вимірюється не гривнями, а добротою.
Передстав світ, де перше запитання на ділових зустрічах не *”Скільки це коштуватиме?”*,
а *”Скільком людям це допоможе?”*
Де нові технології не викидають на ринок заради прибутку,
а вирощують повільно, з турботою, бо їхня мета лікувати, навчати, піднімати.
Уяви школи, де кожна дитина отримує увагу не через оцінки,
а тому що кожен розум це історія, яку варто почути.
Лікарні, де хворі не цифри в картках,
а люди з мріями, що ще чекають свого часу.
Робочі місця, де вихідні належать сімям, а не звітам.
Що, якби найбагатшими були не ті, у кого рахунки більші,
а ті, хто створив найбільше можливостей для інших?
Що, якби справжньою біржею був не ринок цінних паперів,
а миті доброти, якими щодня діляться незнайомці?
Уяви владу, яка оцінює успіх не через ВВП,
а через усмішки, освіту, через менше сліз, пролитих у тиші.
Уяви сусідів, які змагаються не в тому, хто яскравіше сяє,
а в тому, хто зможе підтримати іншого вище.
А тепер уяви себе у такому світі
без поспіху, без страху, без постійних розрахунків
Просто живучим, повноцінно,
бо ти цінний просто за те, що ти людина.
**Уяви. А потім дій.**