У старому, знедбаному будинку в Києві пухка жінка витряхала килим із вікна, не помічаючи, що пил сиплеться на сухорляву сусідку знизу.
Гей, гладюхо, обережніше з тим килимом! Мені вже вся зачіска в пилу! скрикнула сухорлява, роздратовано підстрибуючи.
Пухка відповіла з іронією:
Ох, рибко, так тобі й личить. З пилом чи без однаковий ефект.
Сварка розгоралася, коли раптом зявилася мати сухорлявої з мітлою в руках і вдарила нею по віконній рамі.
Ти ж мені шибку розібєш, жерлянко! огризнулася пухка.
Матір холодно відповіла:
Завжди ти шукаєш проблем, так? Ходячий холодильник!
Поки три жінки обмінювалися лаянками, неподалік стояв злодій і спостерігав за цим видовищем. Він усміхнувся до вуха і подумав:
“Жінки вічно сваряться. Думаю, можу цим скористатися.”
Тієї ж ночі, коли сухорлява поверталася додому, злодій перекрив їй шлях.
Не кричи. Ідімо зі мною, прошипів він.
Куди? перелякано пробубніла вона.
Він посміхнувся, показавши жовті зуби.
У ту темну подвірю. Повеселимось трохи.
Його очі блищали, як у голодного вовка. Жінка намагалася крикнути:
Допоможіть!
Але він схопив її за волосся і затулив рота.
Якщо ще раз відкриєш рота рознесу, проричав він.
У будинку засвітилися вікна, сусіди визирнули, але, побачивши небезпеку, швидко захлопнули штори.
Бачите? знущався злодій. Всі ці баби мене бояться. Смішно ж!
Атмосфера нагніталася, ніби ось-ось станеться щось жахливе. Але раптом
Злодій відчув сильний удар по потилиці. Обернувшись, він побачив пухку сусідку, яка міцно тримала мітлу.
Відпусти її, покидьку, бо буде пізно! гримнула вона.
Злодій розсміявся.
Ти?! Одна?! Слухай, гарбузе, ще вчора ти з нею сварилася, а тепер раптом геройка?
Пухка дивилася на нього з таким поглядом, що аж мороз пройшов по шкірі.
Ми можемо сваритися, але ніколи не дозволю, щоб хтось кривдив жінку. Може, я й одна але нас багато. І ми завжди допомагаємо одна одній!
Злодій знову засміявся.
Ви всі слабкі! Не зможете мені нічого зробити!
Але за спиною пухкої почали зявлятися інші жінки: мати сухорлявої, сусідки з каструлями, ножами, виделками та щітками. В очах у них горів вогонь рішучості.
Злодій почув, як йому стало моторошно. “Чого я боюся? Це ж просто баби! Я й з мужиками бився, навіть з ментами Але щось тут не так Якщо не звалю, вони мене рознесуть!”
Напруга зросла до межі. Здавалося, зараз ці жінки кинуться на нього, як вовчиці на здобич.
Дівчата, вперед! гукнула пухка.
Вони рушили на нього, і злодій, не витримавши, кинувся тікати.
Рятуйте! завив він, падаючи у калюжу, спотикаючись об смітник і ледь не зламавши собі ноги.
Жінки гналися за ним, але потім зупинилися. Взяли від