**Світло у темряві**
**Розділ 1: Розрив**
Геть звідси, невдячна! кричала на неї мати, штовхаючи до виходу.
Аделіна ледь втримала рівновагу. Мати дивилася на неї з таким ненависним поглядом, що було боляче навіть без слів.
Не повертайся! Не хочу тебе більше бачити! Ганьба тобі! і двері з грюком захлопнулися.
Аделіна застигла на порозі, відчуваючи, як її серце розлітається на тисячі шматочків.
Мамо, будь ласка, я ж не це він намагалася пояснити вона, але ніхто вже не слухав.
Її вітчим, пяний і огидний, намагався зґвалтувати дівчину, а коли Аделіна розповіла матері, та навіть не повірила. Для неї донька просто хотіла зруйнувати її нове життя. Тому вигнала її без вагань.
**Розділ 2: Блукання вулицями**
Самотня, вона блукала бруківкою маленького шахтарського містечка, жебракуючи. Холодне повітря різало шкіру, а голод робив її слабкою. Чоловіки дивилися на неї брудними поглядами, особливо ті, що йшли самі або гуртом пяниць. Вона знала це найгірші.
Години тяглися повільно, а голод став нестерпним супутником. Аделіна почувалася невидимою, наче світ про неї забув. Наближався День поминання, і вона не могла не згадати батька. Памятала, як за його життя будинок наповнювався запахом калини й свічок. Цього року мати нічого не готувала це Аделіна знала напевно.
**Розділ 3: Алтар**
З тим небагатим, що встигла схопити перед вигнанням зокрема, фотографією батька вона вирішила зробити свій маленький алтар. З квітами, зібраними біля дороги, і їжею, яку вдалося випросити сухим хлібом і перезрілими фруктами вона влаштувала спомин під старим деревом. Приклякла перед батьковим фото й, з розбитою душею, розплакалася.
Тату, якщо ти мене справді любиш, забери мене прошепотіла вона. Я більше не хочу тут бути.
Вітер грайливо торкався її волосся, ніби невидима рука гладила по голові. Виснажена, вона заснула біля алтаря.
**Розділ 4: Одкровення**
На світанку вона прокинулася. Голод не зник, тож, хоч їжа вже не мала смаку, вона доїла останки з алтаря. Потім знову пішла вулицями, шукаючи ще чогось у смітті.
Раптом вона побачила матір. Жінка бігла до неї, плачучи. Перш ніж Аделіна відчула, мати вже міцно обіймала її.
Прости мене, доню, будь ласка, прости ридала вона. Я не повірила але минулої ночі я все бачила.
Аделіна дивилася на неї, не рухаючись, ще не довіряючи.
Я залишила його пити, як завжди і пішла спати. А потім почула крики Збігла вниз і побачила його він літав у повітрі, бився об стіни. Неначе ляльку! Він кричав: «Не вбивай! Я визнаю хотів зґвалтувати Аделіну!» А потім впав. Мертвий. Мертвий, доню! Мати схлипувала. А потім я почула голос не з цього світу. Він сказав: «Виходь і шукай доньку, інакше наступного року я прийду за тобою».
Аделіну пронизав мороз, але гнів розтанув, коли вона побачила матір такою зламаною. Вони обнялися. І в цю мить вона вирішила пробачити.
**Розділ 5: Повернення додому**
Перед тим як увійти, Аделіна глянула на похмуре небо, і сльоза котилася по її щоках.
Дякую, тату прошепотіла вона. Знала, що ти прийдеш.
У хаті було напружено. Тінь вітчима наче досі блукала кутками. Але мати пообіцяла він більше не переступить порогу.
Я поговорю з ним, рішуче сказала мати.
Аделіна кивнула, хоч і боялася.
**Розділ 6: Розмова**
Тієї ночі мати говорила з вітчимом. Слова були гострі, і хоч Аделіна не чула всього, достатньо було почути:
Більше ти не підійдеш до моєї доньки! Якщо не підеш, викличу поліцію!
Мати повернулася змучена, але впевнена.
Він пішов, доню. Назавжди.
**Розділ 7: Зцілення**
Дні минали, і хоч рана ще боліла, вони почали будувати життя заново. Разом зробили алтар, прикрасили його квітами.
Будемо робити це разом, сказала мати. Щоб тато завжди був з нами.
Аделіна усміхнулася. Вперше за довгий час вона відчула надію.
**Розділ 8: Свято**
На День поминання місто ожило. Вони святкували разом, згадували батька, сміялися й плакали.
**Розділ 9: Мрії**
Аделіна знову почала мріяти. Пішла до школи, а мати, хоч і сама ще боляла, підтримувала її.
**Розділ 10: Новий початок**
Через рік вони знову стояли біля алтаря. Калина пахла, і в серці був спокій.
Дякую, тату, сказала Аделіна.
Ми завжди будемо разом, обійняла її мати.
І дівчина усміхнулася. Вона знала тепер зможе все.