Рідний син зрадив свою матір
На випускному всі дівчата мріяли сфотографуватися з ним. Але він обрав Соломію Не блищала вона ні красою, ні розумом, ні здібностями. Та батько її голова райдержадміністрації. І сукня на Соломії була найпишніша. Так само вона легко вступила до університету. Здавалося, що з того вечора вона вхопила його за руку та не відпускала роками, аж доки не привела до вінця.
***
ЖИТТЯ ЯК Є. Синочок
З малечку ним захоплювалися, ніби дивилися на ікону. Не лише вродився гарним ще й умів прихилятися до людей. Візьме його хтось на руки а він так і пригорнеться, немов рідний. Навіть незнайомці сунули йому цукерки в долоню. Марія хвилювалася, щоб не зглазили дитину. У школі дівчата сварилися через нього усі хотіли дружити та зустрічатися. Миколка і відмінник, і спортсмен. Тільки бідний дуже. Але місцеві красуні й не помічали, що їхній улюбленець носив одні джинси, доки вони не розлізлися до дір. З інших сміялися б, а з нього ні! На випускному всі дівчата прагнули стати поруч із ним на фото. Він обрав Соломію Не була вона ні красунею, ні розумницею. Та батько впливова людина. І сукня в неї найкраща. І до університету вступила без клопоту. Так і повела його за руку, не відпускаючи, аж до шлюбу.
Перед весіллям Марія продала кабана, віддала синові гроші і все! Взяв Микола ті кілька тисяч і пішов
* * *
У село Марія прибула з малим хлопчиком на руках. Чи то люди вигадали, чи справді так було хто зна. Казали, ніби батько дитини купив їй хату, щоб не мала претензій, адже він одружений. Ніхто із селян ніколи не бачив її родичів. Жила Марія скромно. Працювала у сільському магазині, тримала невелике господарство. Бували женихи, але куди там! Відганяла всіх, мовляв, є в мене чоловік! Сміх та й годі! Подруги дражнили, кажучи, важко самій А вона сердилася.
Коли повела Миколку до першого класу, одразу побачила вчителя фізкультури Віктора, який щойно закінчив інститут. Зустрілися поглядами, ніби випадково. А потім очі самі шукали одне одного Так і почали зустрічатися. Він возив Миколу на велосипеді, вчив лагодити колесо, разом ходили влісок, а навесні садили город. Марія боялася сказати синові правду помічала, що коли обіймала Віктора або торкалася до нього, хлопчина насуплювався й мовчав.
Чому так, сину? Він же добрий! Стане тобі батьком шепотіла, проводжаючи коханого.
Не хочу, щоб ти його любила! Люби лише мене! буркотів малий.
Одного ранку Миколка прокинувся та побачив у ліжку матір із Віктором.
Тепер так і буде, козаче! обійняв його чоловік, який щиро його прийняв.
Не буде! Геть від нас! закричав хлопчина. Від сніданку відмовився й вибіг із хати. Лише ввечері Марія знайшла його та привела додому.
Він тут? запитав крізь сльози, показуючи на двері.
Тут
Хай іде. Бо я не зайду!
Сину! Він тебе нічим не скривдів! Будемо жити, як сімя умовляла.
Не хочу! Лише з тобою! Він не мій тато!
Стане тобі батьком, побачиш
Віктор вийшов із валізою, так само, як і прийшов. Обійняв Марію, поцілував у чоло.
Подумай, Миколко. Я вам не ворог, сказав соромязливо. Невже не зміниш думки?
Ні! хлопчина відвернувся.
Як він залишиться я втечу! промовив сину, коли за Віктором зачинилися ворота.
Марія обрала сина. Віктор поїхав із села мабуть, далеко, бо більше його не бачили. А на Новий рік вона народила другого сина Юрчика. Хвилювалася, що старший не прийме його, але Миколка, завжди цікавий до всього, навіть не запитав, звідки зявився братик. Любив його, доглядав. А Марія ніби відбувала провину перед старшим не сміла й слова сказати навскіс.
Мій Миколка такий дорослий, хвалилася подругам, такий розумний, що я в нього сама поради питаю.
Ті лише посміхалися, адже добре знали: саме через «пораду» сина Марія залишилася сама
Коли Микола почав зустрічатися з Соломією, Марія раділа. Дівчина із заможної сімї допоможе синові стати на ноги, поду