Після зради дружини і так званих друзів заможний чоловік повернувся до рідного містечка. Біля маминої могили він застиг від несподіванки.
Тарас зупинив авто. Скільки разів він збирався, намірявся приїхати та так і не знаходив часу. За життя матері його не було поруч, після її відходу теж.
Від цих спогадів його нудило. Адже треба було так мало штовхнути його, щоб він зрозумів: світ, який він створив навколо, був лише маренням. Жодне слово, жоден вчинок не мали справжньої ваги. Він навіть подякував Олені, колишній дружині, що розкрила йому очі.
Усе розсипалось в один момент. Його «ідеальний» шлюб, дружба все виявилось брехнею. Дружина зраджувала з найкращим другом, а інші приятелі, знаючи правду, мовчали. Після розлучення Тарас поїхав додому. Восьма річниця маминих похоронь, і жодного разу він не знайшов часу відвідати її могилу. Лише зараз дійшло: мати була єдиною, хто ніколи б його не зрадив.
Одружився Тарас пізно у 33, а його обраниці було 25. Як же він пишався, коли Олена йшла поруч ефектна, витончена. Потім, коли вона кричала йому в обличчя, що ненавидить їхній шлюб, що близькість із ним була катуванням, Тарас усвідомив, наскільки був сліпим. Її перекривлений від злості вигляд нагадував огидну маску. А він ледве не повірив її сльозам, коли вона благала про прощення, скаржилась, що він завжди зайнятий.
Та коли він рішуче заявив про розлучення, Олена показала справжнє обличчя.
Тарас вийшов з авто, дістав величезний букет. Повільно йшов кладовищем. Напевно, все вже заросло буряном. Він навіть не приїхав, коли встановлювали памятник усе організував онлайн. Так і життя може промайнути.
На його подив, могила була доглянутою ані травинки. Хтось піклувався. Хто? Мабуть, одна з маминих подруг. Адже син не знайшов часу Відчинив хвіртку. «Ну, привіт, мам» прошепотів він. Горло стиснуло, очі запекли. По щоках пішли сльози.
Він успішний бізнесмен, суворий чоловік, який ніколи не плакав. А зараз ридав, як дитина. І не хотів зупиняти ці сльози. Ніби душа очищалась, ніби мама гладила його по голові й шептала: «Ну чого ти? Усе налагодиться».
Він довго сидів, спілкуючись із нею в думках. Згадував, як у дитинстві розбивав коліна, а мама мазала їх зелёнкою, дмухала й казала: «Нічого страшного, всі хлопці коліна розбивають загоїться». І справді загоювалось.
«До всього звикаєш. Тільки до зради звикати не можна», казала вона. Тепер він розумів глибину цих слів.
Не знаючи, скільки часу минуло, Тарас відчув спокій. Вирішив залишитись у містечку на кілька днів. Треба вирішити, що робити з маминим домом. Він усміхнувся, згадавши, як познайомився із сусідкою. Коли домовлявся про догляд за будинком, зустрів Наталку. Йому було так боляче тоді, а вона виявилась теплою. Вони розговорились, і все сталося саме собою. Вранці він поїхав, залишивши записку.
Дядьку, допоможете? почувся дитячий голосок. Перед ним стояла дівчинка років семи з відром у руках.
Потрібна вода для квітів. Ми з мамою їх посадили, а сьогодні вона захворіла. Сонечко пече вони зівянуть.
Тарас усміхнувся:
Звісно, показуй, куди йти.
Дівчинка Софійка боліла без зупинки. За пять хвилин він дізнався все: і що вона попереджала маму не пити холодне, і що бабуся померла рік тому, і що Софійка мріє закінчити школу із золотою медаллю.
Йому ставало легше. Які ж дітячі серця щирі! Він зрозумів: був би щасливий із простою люблячою дружиною та дитиною. А Олена нагадувала дорогу ляльку, яка й слухати не хотіла про дітей.
Поставивши відро біля могили, він побачив фото: сусідка, з якою домовлявся про догляд за домом. Бабуся Софійки.
Галя Петрівна була твоєю бабусею?
Так. А ви її знали?
Ми з мамою завжди тут прибираємося, відповіла дівчинка.
Тарас застиг.
З мамою?..
Софійка схопила відро:
Бігу, а то мама хвилюватиметься!
Він повернувся до маминої могили. Щось не сходилось. Наталка ж не жила тут, приїхала до матері тимчасово А тепер виходить, у неї є донька?
Тарас пішов до сусідки.
Двері відчинила Софійка:
Тссс! Мамі ні слова, що ми бачились на кладовищі!
Хто там? почувся голос із кімнати.
Наталка побачила його і очі розширились:
Ти?..
Де чоловік? спитав Тарас, хоч уже відчував відповідь.
Тарасе, я не повідомила тебе про смерть твоєї матері. А за домом сама доглядала.
Він дав їй конверт із грошима.
Не треба! запротестувала Наталка.
Софійка підб