**Щоденник Ганни Миколаївни**
Прокинулася я в незнайомій кімнаті, що нагадувала лікарню, але щось було не так. Голова тріскалася, а в памяті провал. Як я тут опинилася?
Спробувала згадати. Перед очима постала моя квартира у Києві невелика, але рідна. Дісталася вона мені від покійного чоловіка Петра. Після його смерті ми з сином Олегом жили там у злагоді. Але все змінилося, коли він одружився з Марічкою.
Вона з першого дня кривилася:
Тут все застаріле! Шафи як з музею, килими ще з совка. Треба все викинути!
Я стискала зуби. Кожна річ у цьому домі була частиною моїх спогадів.
Це мій дім, відповіла різко. Не подобається двері навскіс.
Марічка затаїла образи. Незабаром вона вимагала викинути мої книги:
Тут неможливо дихати! А ми, до речі, чекаємо дитину!
Я не витримала:
Це не просто папір! Хочете свіжого повітря приберіть. А моїх книг не чіпайте!
Сварки стали частиною життя. Олег, стомлений, зняв квартиру й поїхав. Але навідував мене. Одного разу благав:
Мамо, будь ласка, знайди спільну мову з Марічкою. Нам важко без тебе.
Я стараюся. Та вона, здається, любить конфлікти, зітхнула я.
Все змінилося, коли в парку я зустріла Василя добродушного вдівця. Ми розговорилися, і вперше за роки я відчула тепло. Він був простий, щирий. Ніби ожила.
Того ж вечора я запросила його додому.
Олеже, Марічко, це Василь Іванович. Він буде жити зі мною.
А ви, додав він, можете переїхати до моєї квартири. Скромно, але безкоштовно.
Марічка вибухнула:
Ви з глузду зїхали?! Ми з дитиною в однушці, а ви тут розкошуватимете?!
Вона вилетіла з хати. Олег, блідий, пробурмотів: «Вибач гормони» і пішов за нею. Я залишилася одна, розгублена.
А потім провал. Я прокинулася тут. Увійшла медсестра:
Ви напали на літню жінку. Вам пощастило, що без наслідків.
Я нікого не чіпала! скрикнула я.
Вона мовчки зробила укол і вийшла. Пізніше до мене підійшла жінка Катерина.
Це не лікарня. Сюди відправляють тих, кому «заважають» рідні.
Я згадала: останні дні Марічка частіше приносила їжу. Особливо пиріжки Після них мені хотілося спати.
Вона мене отруїла! Але Олег Василь вони мене знайдуть!
Катерина похитала головою:
Тут немає виходу.
Але я не здалася. Однієї ночі добра медсестра Наталка дала мені телефон. Я подзвонила Василю.
Не пройшло й двох годин, як під вікнами зупинилися поліцейські машини. Василь увірвався в палату:
Марічка обдурила мене! Казала, що ти хвора й не хочеш бачити нікого
Ми повернулися додому. Катерину я забрала з собою. Коли Олег дізнався правду, він був у шоці. Марічку заарештували.
Пізніше Олег розлучився з нею й забрав сина. А Василь пообіцяв, що більше ніхто мене не скривдить.
Чи вартувала квартира таких мук? Пишіть у коментарях